Поки Йосиф був живий, народу його братів, ізраїльтянам, жилося добре. Вони будували будинки, обробляли землю і розводили худобу. Їхнє число множилося. У братів і у всіх людей, які прийшли з землі Ханаан, народжувалися діти й онуки. Коли Йосиф помер і його душа перейшла у верхній світ батьків, тіло його забальзамували згідно з єгипетським звичаєм. Поблизу Нілу йому побудували ошатну гробницю, й уся країна в жалобі проводжала його саркофаг до склепу.
Минав час. Змінювалися покоління за поколінням. На трон зійшов новий фараон, який не знав Йосифа. А ізраїльтяни стали сильним народом. Деякі єгиптяни стали побоюватися, що ізраїльський народ може одного разу повстати і захопити владу над усім Єгиптом.
Радники звернулися до фараона: «Дивись, скоро народ Ізраїлю стане таким же сильним, як і ми, єгиптяни. Багато з них навчилися військового мистецтва в нашому війську. Дозволь нам поміркувати про те, як би скоріше послабити цей народ. Чи не далекий той день, коли вони зможуть вивищитися над нами?» Фараон запропонував: «Ми накажемо їм побудувати великі міста Пітом і Рамесес. Ця грандіозна робота послабить їх сили. Нехай вони будують ці міста в землі Гошен. Спочатку давайте їм за працю хорошу платню, але при цьому починайте ставити все більш суворих наглядачів. Коли ми будемо мати повну владу над ізраїльськими будівельниками, ми помалу зменшимо їм платню. Зрештою, будемо давати їм тільки їжу. Ми будемо змушувати їх працювати, і вони, врешті-решт, перетворяться на наших рабів».
Ця пропозиція фараона була зустрінута із захопленням. Так тисячі ізраїльтян стали робітниками. День і ніч горіли печі для випалювання цегли. Здалеку підвозили кам’яні плити для будівництва. Плата за працю ставала все меншою, поки її не перестали давати взагалі. Тепер уже суворі управителі й наглядачі примушували євреїв до роботи. У хід пішли батоги та палиці. Усім, хто чинив опір, загрожувала смерть.
Щоб послабити народ Ізраїлю, радники фараона придумали ще більш жорстокий засіб: повитухи, які допомагали єврейським матерям при пологах, отримали наказ убивати всіх новонароджених хлопчиків. Дівчаток було дозволено залишати в живих. Але повитухи завжди, коли була така можливість, зберігали дітям життя.
У цей час фараону приснився дивний сон. Він побачив високу постать старого. Той тримав в одній руці великі ваги з двома чашами. Однією рукою він взяв всіх єгипетських правителів і поклав їх на одну чашу. На другу чашу він поклав ягня, і ягня переважило всіх володарів царства.
Фараон покликав чаклуна на ім’я Валаам, щоб він розтлумачив сон. Той сказав: «Ягня означає народ Ізраїлю. Вогнем ти не зможеш їх послабити, бо їхній Бог врятував Авраама з розпеченої печі. Ти не зможеш їх винищити мечем, бо Ісаак був врятований від меча. Ти їх зможеш послабити за допомогою води: накажи відтепер всіх новонароджених дітей кидати у води Нілу». Так порадив чаклун Валаам, і фараон наказав своїм воїнам вчинити це. Усіх, знайдених ними маленьких хлопчиків, які ще не вміли ходити, вони кинули в Ніл. Велике смуток охопив матерів Ізраїлю.
