Йосиф заплющив очі. Деякий час він мовчав і прислухався до своєї душі. Фараон і його мудреці чекали в напрузі, боячись порушити тишу. Раптом Йосиф відкрив очі й заговорив: «Шляхетний пане! Обидва сни означають одне й те саме. Бог хотів подати фараону знак про те, що станеться в майбутньому. Сім красивих корів і сім повних колосків означають, що сім наступних років будуть благословенні великим урожаєм. Потім настануть сім голодних років. Висохне вся трава. Вмиратиме худоба. Спека і посуха будуть спалювати посіяне зерно. Ні з чого буде спекти хліб. Те, що благородний фараон двічі бачив схожий сон, означає, що в Бога вже прийняте остаточне рішення. Тому фараон повинен мудро розпорядитися тим, що дасть йому доля в найближчі сім років. Нехай він накаже своїм чиновникам побудувати велику кількість сховищ і зробити запаси зерна. Так він зможе врятувати свій народ від голоду протягом семи неврожайних років». Йосиф схрестив руки на грудях і вклонився. Його тлумачення мало надзвичайну дію. Фараона нібито пронизала блискавка істини. Він ні миті не сумнівався: єврей сказав правду. Радники згідно закивали. Тронною залою пронісся захоплений шепіт.
Прийшовши до тями від раптового потрясіння, фараон піднявся. Всі замовкли. Він сказав Йосифу: «Єврею, твоїми устами говорив Бог. Бог таки милостивий до тебе, і ти такий мудрий, що і я буду до тебе милостивий. Я поставлю тебе над своїм Домом. Як голос істини ти будеш разом зі мною правити народом. Тільки троном я буду стояти вище тебе. Протягом семи років ти будеш піклуватися про те, щоб зберегти весь надлишок зерна. У твоєму розпорядженні буде стільки будівельників, скільки тобі знадобиться. Кожен повинен буде коритися тобі. Крім мене, фараона, ніхто в Єгипті не буде вище за тебе». Зі словами «з цим перснем я даю тобі єгипетське ім’я» він зняв зі свого пальця перстень і вклав його в руку Йосифа. «Надалі, – продовжував фараон, – тебе всі повинні будуть називати Цофнат-Панеахом – «той, що приносить хліб».
Потім фараон звелів принести йому золотий ланцюг. Він символізував звання і почесті. Фараон надів його на шию Йосифу. А той не розумів, як все це могло відразу трапитися з ним. Можливо, він спить? І впав Йосиф ниць перед фараоном, засліплений його словами та милістю. Найвищий дав Йосифу знак наблизитися і запросив зайняти місце в найближчому до нього кріслі. Слуги принесли чудовий плащ і накинули його на плечі Йосифа. Він отримав покої в палаці, слуг, колісницю та коней. Одного разу фараон з’явився в місті на своїй царської колісниці. Поруч з ним сидів Йосиф. Зазвучала музика. Глашатай сповістив: «Їде фараон і його заступник Цофнат-Панеах, «той, що приносить хліб». Воздайте їм хвалу!» Народ радів і кланявся. Кожен по-своєму висловлював повагу правителям.
Фараон дозволив, щоб всюди було розказано про божественний дар тлумача снів. Серед радісного натовпу Йосиф помітив постать, що нерухомо дивилася на нього. Це була дружина Потифара. Раптом його засліпила думка: «Тепер ти можеш покарати її за брехню!» Але потім ця думка поступилася місцем іншій: «Але ж це її любов привела мене до в’язниці, а інакше я б не зустрів виночерпія, не зустрів би самого фараона. Вона вплинула на моє життя. Я прощаю її!»
Незабаром Йосифу довелося взятися за справу. Почав він її зі знайомства з країною. Він об’їхав її всю на своїй колісниці в супроводі слуг. Де б він не був, наказував записувати розміри врожаю. Скрізь, куди б не приїжджав, наказував будувати сховища для зерна. У них потім звозили надлишок врожаю. Як і було передбачено, у перший рік урожай був настільки рясний і багатий, що будівельники не встигали будувати сховища. Надлишок зерна доводилось просто зсипати в сухі печери. Так тривало рік за роком. Фараон дав Йосифу за дружину знатну дівчину – дочку одного з наближених до двору священників. Вона народила йому двох синів – Манасію та Єфрема. Так жив Цофнат-Панеах у великих трудах і невпинних клопотах, оточений блиском і пишнотою. Але гордість і зарозумілість не оселилися в його серці. Адже до цього він гідно пройшов випробування несправедливістю і злиднями. Успіх не зміг отруїти його чисту душу.
