Місяць за місяцем тривало ув’язнення Йосифа. Від виночерпія не було ніяких звісток. Мабуть, занурившись у звичне благополуччя, той швидко забув про Йосифа, який і далі в певний час розносив воду і хліб в’язням. Спілкуючись з ними, він навчився різних мов. Минуло трохи більше року, і Йосиф сам не помітив, як змирився зі своєю долею.
Одного разу вночі фараону приснилися два дивних сни. Коли вранці він прокинувся, дух його був неспокійний. Він послав за своїми провісниками, щоб вони витлумачили сни. У призначений час всі мудреці зібралися, і фараон розповів їм перший свій сон: «Я стояв на березі Нілу і бачив, як сім красивих огрядних корів піднялися з річки і стали безтурботно пастися в прибережних травах. За ними вийшли з річки семеро потворних худих корів. Вони прийшли на луг і проковтнули сім красивих огрядних корів. Я знаю, що цей сон дуже важливий. Витлумачте мені його!»
Провісники радилися і так, і сяк, але жодне розумне тлумачення не спало їм на думку. Тоді фараон розповів їм другий сон: «Я бачив сім колосків з безліччю хороших зерен. Всі вони росли на одному стеблі. Потім я побачив інше стебло, на якому було сім худих, засохлих колосків. Вони обвили хороше колосся, і все розсипалося на порох». Провісники знову радилися і так, і сяк, морщили лоби, проливали піт. Але нічого путнього запропонувати фараонові їм не вдалося. Розгніваний володар прогнав їх геть.
Про це почув виночерпій. Тоді він і згадав про тлумача снів, якого зустрів у в’язниці, і подумав: «Він усе ще там?» Виночерпій наважився розповісти фараонові, як один єврейський юнак тлумачив у в’язниці його та пекареві сни. І як усе, що напророчив цей юнак, збулося. Тоді фараон звелів визволити цього юного тлумача снів з темниці і привести до нього. Двом палацовим стражникам довелося відправитися у в’язницю. З ними пішов і виночерпій. Він серед безлічі в’язнів легко впізнав тлумача снів. А Йосиф, ледь помітивши виночерпія, звернув до нього свій запитальний погляд. Йосиф злякався: «Невже він знову хоче відправити мене до Потифара?» Але виночерпій дружелюбно обняв Йосифа й сказав: «Дивись, я подумав про тебе».
Начальнику в’язниці виночерпій показав папірус з печаткою фараона, після чого йому без зволікання віддали Йосифа. Йосиф боявся, що його знову відведуть до Потифара. Він запитав: «Виночерпію, куди ти мене ведеш?» Той відповів: «Ти повинен витлумачити фараону два сни. Його мудреці не змогли цього зробити. Я розповів фараонові про те, з якою точністю ти розгадав наші з пекарем сни, і він наказав негайно привести тебе до нього».
Йосиф запитав: «Що ж йому наснилося?» Виночерпій відповів: «Це знають тільки він і його мудреці. Сни фараона – це таємниця. Він сам тобі їх розповість». Йосиф не знав, радіти йому чи готуватися до нового нещастя. У палаці, у кімнатах для прислуги, Йосифа вимили, постригли, натерли запашними маслами і переодягли в гарний одяг. Він не міг повірити, що все це відбувається з ним, – до того швидко все змінилося. Виночерпій провів його в царські покої. По дорозі виночерпій наставляв Йосифа, як новачка, пояснюючи, як слід поводитися в присутності фараона.
Вони увійшли в малий тронний зал. На золотому троні сидів фараон, оточений своїми радниками. Йосиф кинувся на підлогу і тричі торкнувся її чолом. Після цього він піднявся й подивився прямо в очі фараона. Їхні погляди зустрілися. Юнак відчув у цю мить повагу, а Фараон відчув симпатію до чужинця. «Підійди ближче! – наказав фараон. – Я чув, що ти можеш тлумачити сни. Чи не так?» Йосиф відповів: «Вельмишановний пане, якщо в мені засяє Божий дух, то я зможу це зробити». – «Тоді слухай мій перший сон!» І фараон розповів про сім здорових та сім потворних корів. «Після цього у мене був ще один сон. Сім колосків, повних і гарних, росли на одному стеблі. Поруч з ними – сім худих колосків, спалених східнім вітром. Сім худих колосків проковтнули сім хороших. Я вже розповідав ці сни моїм провісникам, але жоден з них не зміг мені їх витлумачити. Що ти, єврею, можеш мені розповісти?»
