і бути готовими заплатити високу ціну любові до інших
- «Бо то вгодне, коли хто, через сумління перед Богом, терпить недолю, непоправді страждаючи… Бо на це ви покликані. Бо й Христос постраждав за нас, і залишив нам приклада, щоб пішли ми слідами Його». 1Петра 2:19-21
- «Тож подумайте про Того, хто перетерпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх. Ви ще не змагались до крови, борючись проти гріха». Євреїв 12:3-4
- «Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі! Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним, але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина, Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерті, і то смерті хресної». Филип’ян 2:5-8
Наслідування не дає спасіння. Але спасіння веде до наслідування. Христос даний нам у першу чергу не як приклад, а як Спаситель. У житті віруючої людини спочатку приходить прощення Христове, а потім приклад Христа. У досвіді Самого Христа вони йдуть разом. Ті ж страждання, які пробачають наші гріхи, дають нам зразок любові.
Лише коли ми переживаємо Христове помилування, Він може стати зразком для нас. Це звучить дещо неправильно, тому що Його страждання унікальні, їх неможливо імітувати чи наслідувати. Ніхто, окрім Сина Божого, не міг постраждати «за нас» так, як це зробив Христос. Він поніс наші гріхи таким чином, яким не може понести їх ніхто інший. Він був страдником, який став заміщенням. Ми ніколи не зможемо цього повторити. Це сталось один раз за всіх, постраждав праведний за неправедних. Божественні страждання заради блага інших неможливо повторити.
І ці страждання, після помилування і виправдання грішників, перетворюють їх на людей, які чинять як Ісус – не милують, як Він, а люблять, як Він. Страждають, як Він, щоб вчинити добро іншим. Не повертають злом за зло, як Він. Такі ж смиренні і покірні, як Він. Такі ж довготерпеливі, як Він. Так само служать, як Він. Ісус постраждав за нас унікальним чином, щоб ми могли страждати з Ним заради любові.
Апостол Христа, Павло, сказав, що його метою було, у першу чергу розділити праведність Христову через віру, а потім розділити Його страждання у служінні. «Щоб знайтися в Нім не з власною праведністю, яка від Закону, але з тією, що з віри в Христа, праведністю від Бога за вірою, щоб пізнати … участь у муках Його, уподоблюючись Його смерті» (Филип’ян 3:8-10). Виправдання передує уподобленню чи наслідуванню, і робить його можливим. Христові страждання задля нашого виправдання зробили можливими наші страждання за віру. Однак наші страждання за інших не відвертають від них Божого гніву. Вони показують цінність відвернення Божого гніву стражданнями Христа. І саме це приваблює до Нього людей.
Коли Біблія каже нам «переносити все ради вибраних, щоб і вони доступили спасіння, що в Христі Ісусі» (2 Тимофія 2:10), це означає, що наше наслідування Христа вказує людям на Нього, як на Того, хто один може дати спасіння. Наші страждання важливі, але спасають тільки страждання Христа. Тому, давайте наслідувати Його любов, але не брати на себе Його ролі.
