Перші дні перебування Савла в Дамаску визначили стиль його служіння. Прибувши в Єрусалим, він говорив, «сміливо проповідував в ім’я Господа Ісуса. Говорив також і сперечався з елліністами [в їх синагогах[1]]» (9:28,29). В яке б місто апостол не прибував, він завжди насамперед заходив у синагогу[2] з тією звісткою, що Ісус «є Син Божий» (9:20; див. 1Кор. 2:2; Гал. 6:14).
Приклад Савла гідний наслідування для будь-якого молодого християнина. Ми бачимо, що, по-перше, він почав говорити відразу ж. І ніхто не міг змусити його замовкнути! По-друге, він почав говорити там, де був. Часто найважче говорити з тими, хто знав нас до того, як ми стали християнами, проте Савл почав з тих, хто його чудово знав. По-третє, він розповідав те, що знав. Можливо, він почав проповідувати за натхненням, а може, і ні[3]. Так чи інакше, йому було про що розповісти! По-четверте, у центрі його розповіді завжди був Ісус Христос і те, що Ісус зробив для нього!
Давайте зробимо з цього наступні практичні висновки: (1) кожен новонавернений повинен починати відразу ж розповідати іншим про Ісуса. «Мовчати учень не може за визначенням»[4]. (2) Кожен новонавернений повинен починати говорити іншим про Ісуса «там, де він є», не піклуючись про те, що його знайомі дивуватимуться так само, як і юдеї, коли Савл почав проповідувати (пор. 1Пет. 4:4)! (3) Кожен новонавернений християнин повинен говорити те, що знає. Він може не знати багато, але він знає, у що вірить і що він зробив, щоб стати християнином. Спочатку він може розповідати тільки це, а пізніше він може дізнатися і більше. (4) Кожен молодий християнин у центр своєї розповіді має ставити Ісуса.
Частенько ми чекаємо від новонавернених християн занадто мало, а потім дивуємося, коли вони живуть відповідно до наших очікувань! Хіба від новонароджених дітей ми не чекаємо багато чого? Ми чекаємо, що вони зростатимуть, навчаться ходити і говорити, і всіляко допомагаємо їм розвиватися. Давайте надихатимемо новонавернених християн усіма доступними нам способами відразу ж починати жити новим життям в Ісусі.
ЖИВІТЬСЯ (9:22)
Основний принцип, який ми повинні підкреслювати в бесідах з кожним немовлям у Христі, – необхідність зростання. Вони повинні зростати «в благодаті і пізнанні Господа нашого і Спасителя Ісуса Христа» (2Пет. 3:18). Повільно або швидко йде зростання – це не так важливо, головне – щоб зростання не припинилося. Якщо новонароджений не зростає, він помирає.
У Діян. 9:22 сказане, що «Савл усе більше і більше зміцнювався і бунтував юдеїв» (виділено мною). Слова «більше і більше зміцнювався» перекликаються з віршем 19, в якому говориться, що, хрестившись, Савл «прийнявши їжу‚ укріпився». Спочатку зміцнилося тіло Савла; потім зміцнилася його душа. Ріст опору Савлу вимагав відповідного росту його сили – і він зміцнювався. У Суч. пер. цей вірш звучить так: «Розмови його ставали все переконливішими, і він бентежив юдеїв».
Лука не каже, як зміцнювався Савл, але ми знаємо, що головним фактором був ріст знання апостола про Ісуса[5]. Петро писав: «Як новонароджені немовлята, полюбіть чисте словесне молоко, щоб від нього вирости вам на спасіння» (1Пет. 2:2; виділено мною; див. також Євр. 5:12-14). Савл отримав знання про Ісуса двома шляхами.
Найважливіший шлях, який забезпечив Савла знанням, було пряме одкровення від Господа. Пізніше Павло напише: «Сповіщаю ж вам, браття, що Євангеліє, яке я благовістив, не є людське; бо я прийняв його і навчився не від людини, а через одкровення Ісуса Христа. …[Я] не пішов у Єрусалим до тих, що стали апостолами раніше за мене, а пішов до Аравії». (Гал. 1:11,12,17)[6].
По дорозі в Дамаск Савл отримав одкровення про те, що Ісус повстав з мертвих і що Він є Месія; з одкровення він також дізнався, що Ісус хотів від нього. Ми не знаємо, коли і де Савл отримав іншу частину цього особливого одкровення. На одне припущення наводять слова «пішов до Аравії» (Гал. 1:17). Аравія була великим пустинним районом на схід від Дамаску, який на сході тягнувся до річки Євфрат, а на півдні – до Червоного моря. В якийсь момент свого раннього служіння Савл залишив Дамаск і, перш ніж повернутися туди знову, пробув певний час в Аравії[7]. Одні коментатори вважають, що там він, в основному, вдавався до роздумів (щось подібне до «духовної самоти»)[8], тоді як інші вважають, що основною його метою була проповідницька діяльність (як у Дамаску). Оскільки Біблія умовчує про причину подорожі Савла в Аравію і про його діяльність там, то ми нічого не можемо утверджувати. Принаймні, цілком можливо, що під час перебування там він отримав деякі з тих багатьох «видінь і одкровень», про які пізніше напише в 2Кор. 12:1.
Де б і коли б Павло не отримував одкровення від Господа, у них завжди говорилося про життя і вчення Ісуса. Пізніше він напише: «Бо я від Господа прийняв те, що і вам передав, що Господь Ісус у ту ніч, коли був зраджений, узяв хліб» (1Кор. 11:23; виділено мною)[9]. Перших дванадцять апостолів спочатку наставляв Ісус, а потім вони стали свідками Воскресіння (Діян. 1:21,22). З Павлом усе сталося навпаки: спочатку він став свідком, а потім отримував настанови від Ісуса[10].
По-друге, Павло дізнавався про Ісуса від інших. У посланні до Галатів він підкреслює, що не відразу пішов до апостолів, пояснивши: «Потім, через три роки [тобто через три роки після свого навернення], пішов я до Єрусалима побачити Петра і пробув у нього днів п’ятнадцять» (Гал. 1:18). Хіба не хочеться вам опинитися поряд з Петром і Савлом у ту хвилину, коли вони обмінюються своїми враженнями і знаннями про Ісуса? Я бачу, як по їх щоках течуть сльози, коли Петро розповідає про те, як він відрікся від Господа, а Савл згадує ті страждання, які він заподіяв Господнім людям.
Щоб зміцнитися, немовля в Христі має живитися Словом Божим. Біблія дає нам те, що давали Савлу прямі одкровення і особиста інформація. Пізніше він казав Тимофію, що «Святе Писання …може умудрити тебе на спасіння вірою в Христа Ісуса» (2Тим. 3:15). Він порівнював Писання з інструментом і закликав молодого проповідника вчитися якнайкраще користуватися цим інструментом, намагаючись «представити себе Богові достойним, працівником бездоганним, який вірно подає слово істини» (2Тим. 2:15).
Існує не так багато порад молодим християнам, які були б настільки життєво потрібними, як ці: учити, учити, учити Слово Боже! Наслідуйте жителів Верії, які «прийняли слово з усією ревністю, щоденно розбираючи Писання» (17:11). Учіть Біблію самостійно: виділіть певний час для занять, складіть, можливо, навіть план занять. Використовуйте також будь-яку можливість вчитися в інших. Як християни, ви є частиною Божої сім’ї. Не залишайте занять і богослужінь разом зі своїми братами і сестрами в Христі, вчіться разом з ними. Вчиться живитися духовною їжею!
ВИСНОВОК
Давайте завершимо наш розділ самоаналізом. Нехай кожен запитає себе: «Якого рівня я досяг як християнин?» Павло із сумом писав християнам, які так і не досягли такого духовного рівня, якого мали досягти: «І я, браття, не міг до вас говорити як до духовних, … як до немовлят у Христі. Я годував вас молоком, а не твердою їжею, бо ви не могли її їсти, та й зараз ще не можете» (1Кор. 3:1,2).
Прекрасно бути немовлям, але трагічно залишитися ним. Якщо ваш чесний самоаналіз покаже, що ви не виросли так, як мали, то прийміть рішення «стати подібними до Нього в усіх відношеннях. Христос – голова» (Еф. 4:15; суч. пер.).
[1] Пор. 6:9.
[2] Спочатку він йшов у синагогу (зазвичай вони були в кожній місцевості). Як виняток див. опис роботи Павла у Филипах у Діян. 16.
[3] В якийсь момент Савл отримав хрещення Святим Духом (чи його еквівалент), що дало йому можливість виявляти «ознаки апостола», які включали «знамення, чудеса і сили» (2Кор. 12:12), а також покладати руки на християн і передавати їм чудодійні дари (Діян. 19:1-7). Лука не каже, коли Савл отримав хрещення Духом (чи його еквівалент), чи то під час подій, описаних у Діян. 9, чи то пізніше. У синагогах Дамаску Савл міг говорити за натхненням, «бунтуючи юдеїв», але достовірними відомостями про це ми не володіємо.
[4] Рік Етчлі, «Людина поза общиною», – проповідь, прочитана в церкви Христа Сазерн Хілз, Абілін, Техас, 22 вер. 1985 р.
[5] Ще одним фактором було, звичайно ж, перебування в ньому Духа.
[6] У Гал. 1:11-24 Павло говорить про той час, коли він став християнином. Ці вірші будуть використані в цьому розділі як доповнення до інформації в Діян. 9.
[7] Гал. 1:17б. Цей вірш можна з успіхом поставити не лише між віршами 9:22 і 9:23, але і в інших місцях.
[8] Вони ґрунтуються на тому, що гора Синай розташована на крайньому півдні Аравії (Гал. 4:25), і вважають, що Савл здійснив духовне паломництво до Синаю, як це зробили свого часу Мойсей і Ілля, але таке припущення бездоказове.
[9] Розповідь Павла про встановлення Ісусом Господньої Вечері була записана до того, як ця подія знайшла віддзеркалення в Євангеліях.
[10] Тому він був анітрохи не нижчий за будь-якого іншого апостола (2Кор. 12:11).
