ВИМОГА ПОКАЯННЯ (3:19,20а)
Перш, ніж перерахувати пророків, Петро призвав своїх слухачів покаятися і навернутися до Бога: «Отже, покайтеся і наверніться, щоб очистилися гріхи ваші, щоб настали часи втіхи від лиця Господа» (в. 19, 20а).
Приступаючи до вивчення віршів 12-26, я відмітив, що ця проповідь не завершена. У першому вірші розділу 4 говориться, що, «коли вони говорили до народу», Петра і Іоанна заарештували (виділено мною.) Цього разу в Петра не виявилося можливості, як це було в 2:38, роз’яснити усе, що треба було зробити, щоб навернутися до Ісуса[1]. Та все ж дуже повчально помістити попереднє висловлювання Петра в 3:19, 20а поряд із завершальним його висловлюванням у 2:38:
| Діяння 2:38 | Діяння 3:19, 20а |
| Покайтеся, | Отже, покайтеся |
| і нехай охреститься кожен із вас в ім’я Ісуса Христа | і наверніться, |
| на відпущення гріхів; | щоб очистилися гріхи ваші, |
| і приймете дар Святого Духа | щоб настали часи втіхи від лиця Господа |
Якщо обидва вірші поставити поруч, то відразу стануть очевидні деякі паралелі. По-перше, обидва уривки починаються із заповіді «покаятися». «Покаяння» означає, що, відчувши печаль за свої гріхи, ми змінюємо наше ставлення до гріха і вирішуємо радикально змінити спосіб життя. Петро довів, що його слухачі убили Божого Слугу, Святого і Праведного, Начальника життя! Насамперед їм треба було розкаятися у своєму жахливому гріху!
Тепер звернемося до третьої частини кожного уривка. Фраза в 3:19 звучить так: «щоб очистилися гріхи ваші». Цей образ узятий з древньої практики листування, коли люди писали на глиняних або воскових табличках гостро заточеними паличками. Написане можна було «очистити», стерши з поверхні. «Очистити» гріхи означало стерти їх з Божої книги пам’яті! Це те ж саме, що і «відпущення гріхів» у 2:38.
Оскільки перша і третя фрази в обох уривках означають одне і те ж, то дуже можливо, навіть ймовірно, що друга і третя фрази також співвідносяться одна з одною. Подивіться на другий вираз кожного уривка. У Діян. 2:38 ми читаємо «і нехай охреститься кожен із вас в ім’я Ісуса Христа», а в 3:19 – просто веління «навернутися». Відкинувши Ісуса, юдеї відійшли від Божих планів і намірів. Тільки прийнявши Ісуса, вони могли повернутися до Господа[2]. Чи існує паралель між велінням навернутися і велінням хреститися? Їм велено було хреститися «в ім’я Ісуса Христа». Хрещення показувало, що вони увірували в Ісуса і прийняли Його як Месію! Паралель між двома уривками вказує на те, що хрещення є невід’ємною частиною повернення до Господа – навернення, якщо прийняти термінологію синодального перекладу.
І, нарешті, подивіться на четверту фразу кожного вірша. У Діян. 2:38 написане: «і приймете дар Святого Духа», а в 3:20: «щоб настали часи втіхи [духовного оновлення; суч. пер.] від лиця Господа». Фраза «часи втіхи» відноситься до духовних благословінь, що даруються Господом Своїм дітям[3], – благословінь, що несуть радість, які приходять «від лиця Господа» (бо Господь з нами). Згідно 2:38, коли ми приймаємо водне хрещення, Бог дає нам Свого власного Духа, і Його Дух перебуває в нас! «Наповнившись Духом» (Еф. 5:18), наші душі дійсно насолоджуються «часом [духовної] втіхи». В Ін. 7:37-39 дар Святого Духа порівнюється з «ріками води живої», що несуть відраду! Деякі вважають християнство тягарем; Петро ж казав, що це благословення!
Звівши обидва уривки разом, ми отримаємо дві великі істини. Якщо ми покаємося і навернемося до Бога (що включає водне хрещення), наші гріхи будуть відпущені (очищені), і Бог благословить і відновить наші душі, бо Він житиме в нас! У 3:19,20а спонукаючи своїх слухачів навернутися до Ісуса, Петро пропонує найпривабливіші з усіх благословінь!
ОБІЦЯНКА ВІДРОДЖЕННЯ (3:20б,21)
Ми відмітили два благословення: очищення гріхів і часи втіхи. У віршах 20 і 21 Петро додає ще одне: «І нехай пошле Він провіщеного вам[4] Ісуса Христа, Якого небо повинно було прийняти до часів здійснення всього, про що говорив Бог устами всіх святих Своїх пророків від віку». Третє благословення, згадане Петром, – це друге Христове пришестя! Ми з вами можемо по-різному ставитися до повернення Господа, але перші християни з трепетом чекали цієї події. Зазнаючи жорстоких випробувань, вони з нетерпінням чекали того дня, коли Христос повернеться і усе виправить!
Багато хто неправильно розуміє фразу «до часів здійснення всього». У перекладі Слов’янської Євангельської Асоціації (СЄА) вона, мабуть, звучить найближче до оригіналу: «до часів відновлення всього». Були придумані хитромудрі теорії відносно того, що мав на увазі Петро. Одні заявляють, що Христос не повернеться до тих пір, поки людство не навернеться до Бога і не настане золотий вік духовності[5]. Інші переконують нас, що Ісус, коли повернеться, відновить цю землю, зробивши її раєм[6]. Проте Петро не зробив жодного нового сенсаційного одкровення про майбутнє; говорячи про «здійснення [відновлення] всього», він лише скористався розхожим юдейським виразом.
Для юдейської аудиторії[7] Петра «здійснення всього» відносилося до Месії. Коли прийде Месія, Він відновить справедливість. Це не означає, що Петрові слухачі правильно розуміли, що це буде за відновлення. Подібно до апостолів, які запитували: «Чи не в цей час, Господи, відновлюєш Ти царство Ізраїлеві?» (1:6; виділено мною), вони мали на увазі земне, фізичне і національне відновлення. Вони з нетерпінням чекали відновлення слави, що належала Ізраїлю за часів правління Давида і Соломона. У Петрові плани не входило коригувати їх погляди[8]. Він просто хотів, щоб вони знали, якщо вони визнають Ісуса Месією, то з Його поверненням усі законні надії і мрії[9], пов’язані з приходом Месії, повністю і остаточно збудуться![10] Це могло стати сильною мотивацією для тих, чиї думки усе життя були зосереджені на Месії.
Ось що означали Петрові слова у віршах 20 і 21, звернені до юдейських слухачів. А що вони означають для християн, у яких є перевага повного знання біблійного вчення? Петрові слова підкреслюють просту істину: доки Христос не повернеться, повної справедливості не буде. Дещо справедливо вже зараз: Бог простив наші гріхи, Він з нами і допомагає нам у життєвих труднощах. Але справедливо ще далеко не усе. Ми живемо у світі, зіпсованому гріхом. Часто нечестиві благоденствують, тоді як праведники страждають. Несправедливість існує і існуватиме до тих пір, поки не повернеться Господь. І тоді настануть «часи відновлення всього»[11].
Найкраще можна зрозуміти фразу «відновлення всього», якщо зіставити перші розділи Буття з картиною небес останніх двох розділів Одкровення. У книзі Буття людина перебувала з Богом, поки гріх не відокремив її від Творця; Одкр. 21:3 говорить про відновлення цих близьких стосунків. У книзі Буття людині був заборонений доступ до дерева життя; в Одкр. 22:2 право людини на дерево життя відновлюється. У книзі Буття ми читаємо про втрачений рай; в Одкр. 22:1,2 – про рай набутий. У книзі Буття у світ прийшла смерть; Одкр. 21:4 говорить, що смерті не буде. І коли Ісус прийде, щоб узяти Своїх до Себе, усе, що гідне відновлення[12], буде відновлене для вірних[13]. Який потужний стимул для того, щоб завжди бути готовими до Господнього повернення!
ПРОРОЦТВО ПРО ВИЗВОЛИТЕЛЯ (3:22-24)
Петро вже кілька разів згадав пророків (в. 18, 21). Тепер він називає деяких, що говорили про Месію, почавши з Мойсея[14]: «Мойсей сказав отцям: “Господь Бог ваш дасть вам із братів ваших Пророка, як мене; слухайте Його в усьому, що говоритиме вам; і станеться, що всяка душа, яка не послухає Пророка того, винищиться з народу”» (в. 22, 23).
Ці слова з Втор. 18 і Лев. 23[15] були знайомі Петровим слухачам. Юдеї чекали приходу «Пророка» – Того, хто, подібно до Мойсея, став би вождем, законодавцем, правителем і визволителем[16]. Коли прийшов Іоанн Хреститель, вони запитали: «Ти пророк?» (Ін. 1:21). Ті, хто бачив, як Ісус нагодував п’ять тисяч, сказали: «Це воістину Той Пророк, Який має прийти у світ» (Ін. 6:14). Петро як би підкреслював, що Ісус і був тим самим Пророком, одночасно попереджаючи, що «всяка душа, яка не послухає Пророка того, винищиться з народу». Якщо вони не сприймуть Ісуса серйозно, вони загинуть!
Потім Петро вказав на вчення інших пророків про Визволителя: «І всі пророки, від Самуїла[17] і після нього, скільки їх не говорило, також провістили ці дні» (в. 24; виділено мною). Коли Самуїл помазав Давида і заговорив про встановлення його царства[18], він передбачив Божу обіцянку в 2Цар. 7:8-17 про те, що Давид стане прабатьком Месії. Говорячи про «наступників» Самуїла, Петро міг наводити приклад за прикладом[19]. Понад триста пророцтв у Старому Завіті свідчать про Ісуса!
ПЕРЕРВАНЕ ОДКРОВЕННЯ (3:25,26)
До цього часу про зцілення кульгавого і наступні події стало відомо юдейським начальникам, і вони вже поспішали до двору язичників, щоб перервати Петрову проповідь. Петру залишалося говорити лічені секунди. У своїх останніх словах Петро звернувся безпосередньо до своїх слухачів. Не менше п’яти разів у віршах 25 і 26 використовував він займенник другої особи. Щоб відчути цей уривок, прочитайте його вголос, роблячи наголос на словах «ви», «вас», «вашим» і т. д.
Петро почав: «Ви сини пророків» (в. 25а; виділено мною). У Старому Завіті фраза «сини пророків» відносилася до людей, що навчалися в пророчих школах. Петро ж назвав цим словом своїх слухачів, які були духовними спадкоємцями пророків, точно так, як і сини є законними і фізичними спадкоємцями. Юдеї були тими, для кого глашатаї Божих помислів написали пророцтва про Месію. Сотні пророцтв подібно до променя прожектора висвічували Ісуса, а юдеї по-колишньому не могли розпізнати Його!
Потім Петро нагадав їм ще про одну перевагу юдеїв: про стародавній заповіт: «Ви сини… завіту, що його заповідав Бог отцям вашим, кажучи Авраамові: “І в потомстві твоїм благословляться всі племена земні”[20]» (в. 25; виділено мною). Процитована обіцянка узята з Бут. 22:18, і відноситься вона до приходу Ісуса. Пізніше Павло процитує Бут. 22, додавши при цьому: «Але Авраамові було дано обітниці і сімені його. Hе казано “і нащадкам”, ніби про багатьох, а як про одного: і нащадкові твоєму, Який є Христос» (Гал. 3:16; виділено мною). Петрові слухачі знали про обіцянку в Бут. 22. Хто, як не вони, мали впізнати Месію, Який прийшов, але вони Його не впізнали.
Юдеї не взяли до уваги Божих пророків і нехтували Божим обіцянням. У Бога були усі підстави залишити їх, але Він не зробив цього. Петро проголосив, що Бог милостивий, що Бог виконав усе, що обіцяв Своєму народу, і що Бог дав юдеям другий шанс: «Бог, воскресивши Сина Свого Ісуса, до вас перших послав Його благословити вас, відвертаючи кожного від злих діл ваших”» (в. 26; виділено мною). Слово «першим» містило натяк на те, що і язичники також отримають Божі благословення[21], але упор в уривку робиться на тому, що Бог призначив Ісусовим воскресінням благословити юдеїв, що Ісус був посланий у світ, щоб відвернути юдеїв від їх неправедних шляхів. Дивіться, вірш звертається особисто до кожного слухача: «відвертаючи кожного від злих діл ваших». Відновлення нації залежало від оновлення кожної людини[22].
У цьому місці Петру було б природно повторити заклик, що міститься у вірші 19, додавши, що їм треба було робити, і почати перестерігати їх «іншими багатьма словами» (2:40), щоб вони у вірі і послуху навернулися до Ісуса. Проте він був позбавлений такої можливості, бо «коли вони говорили до народу, до них приступили священики й начальники охорони храму і саддукеї… і наклали на них руки, і віддали їх під варту» (4:1-3).
Юдейські начальники могли запроторити в темницю апостолів, але вони не могли узяти під варту їх слова. У наступному розділі ми читаємо: «Багато з тих, хто слухав слово, увірували; і число таких людей було близько п’яти тисяч» (4:4)! Я бачу серед цих п’яти тисяч колишнього жебрака – із здоровим тепер уже не лише тілом, але і духом!
ВИСНОВОК
У наступному розділі, в якому ми вивчатимемо свідоцтво Петра і Іоанна перед синедріоном, ми продовжимо тему «імені Ісуса». Цей же наш урок закінчений. Наприкінці хочу провести паралель між діями Петра і Іоанна при зціленні убогого в першій частині розділу 3 і тим, чого вони[23] хотіли досягти своєю проповіддю в другій його частині. Зв’язок між двома уривками виявляється в розділі 4, коли Петро говорить про людину, кульгаву від народження:
«Якщо від нас сьогодні вимагають відповіді за благодіяння немічному чоловікові, як він зцілився, то нехай буде відомо всім вам і всьому народові ізраїльському, що іменем Ісуса Христа Hазорея, Якого ви розп’яли і Якого Бог воскресив із мертвих, Hим поставлений він перед вами здоровий… Бо немає іншого імені під небом, даного людям, яким належало б спастися нам» (4:9, 10, 12; виділено мною).
Виходячи тільки з перекладу, ви б ніколи не здогадалися, що слова «зцілився» у вірші 9 і «спастися» у вірші 12 походять від одного кореня. Петро хотів, щоб його слухачі знали, що той же самий Ісус, Який зцілив жебрака фізично, може зцілити їх духовно! Інакше кажучи, Ісус, Який врятував кульгавого від фізичної неповноцінності, може врятувати їх від духовної хвороби гріха. Ці юдеї проходили повз кульгавого щодня і, безумовно, жаліли його, дивлячись на його потворні ноги. А Петро хотів, щоб вони зрозуміли, що їх душі були такими самими потворними, деформованими, чахлими і слабкими, як ноги того жебрака! Іншими словами, тіло однієї людини було зцілене для того, щоб зробити можливим зцілення багатьох людських душ. Якщо ви ще не дозволили Господу зцілити вашу душу, вам самий час зробити це сьогодні.
[1] Деякі автори відмічають, що насправді в цьому не було такої необхідності, тому що щодня, починаючи з першого дня П’ятдесятниці, юдеї в Єрусалимі бачили людей, які сповідували Христа і приймали водне хрещення (2:38,41,47).
[2] В оригінальному тексті не вказується, до чого або до кого вони мали повернутися, але є очевидним, що вони мали повернутися до Господа (див. 11:21). У суч. пер. у 3:19 сказано: «Поверніться в лоно Господнє».
[3] Вони почнуться з прощення гріхів. Звільнення від жахливої провини, що терзає наші душі, – велика втіха. Ці «часи втіхи», проте, тривають усе наше християнське життя. Коли ми б’ємося над проблемою і, нарешті, віддаємо її Господу, яку втіху відчувають наші душі!
[4] У далекому минулому для виконання частини Своїх задумів і цілей Бог «призначив» Ісуса бути Месією. «Вам» надає цьому діянню особисте забарвлення: Петро каже своїм слухачам, що Бог зробив це для них.
[5] Немає жодних вказівок на те, що «золотий вік» духовності колись взагалі існуватиме на цій грішній землі. Ісус навіть одного разу висловив сумнів, чи взагалі існуватиме віра на землі, коли Він прийде (Лк. 18:8).
[6] Ті, хто так учить, усі образні місця з Біблії тлумачать буквально.
[7] Основним питанням, на яке потрібно відповісти при тлумаченні Біблії, є наступне: «Що це означало для тих, хто першим почув ці слова?»
[8] Коли вони стануть християнами і продовжуватимуть слухати і пізнавати, їх невірні уявлення виправляться, як змінилося неправильне розуміння апостолами Царства.
[9] Я спожив тут слово «законні», бо усім їх сподіванням і мріям, пов’язаним з приходом Месії, не судилося збутися. Багато (якщо не більшість) їх очікувань були результатом того, що вони дозволяли своїм власним бажанням забарвити їх розуміння того, що говорили пророки про Месію. Петро обмежив «здійснення всього» тими речами, які дійсно «говорив Бог устами всіх святих Своїх пророків».
[10] Петро обертав надію народу в надію окремої особи.
[11] «Відновлення (здійснення) усього» почалося з діянь Іоанна Хрестителя, який прийшов, щоб підготувати шлях Месії (див. Мал. 3:1; 4:5,6; Мф. 17:11,12; Мк. 9:12,13). «Відновлення» триває, коли чоловіки і жінки приходять до («відновлюються») Господа жертвою Ісуса Христа (Еф. 2:16-18). Проте для остаточного і повного відновлення усього ми повинні дочекатися повернення Господа.
[12] Багато що з того, що близьке нам зараз, насправді не вартує відновлення. Колись ми побачимо, що усе це зовсім не так вже треба для вічності.
[13] Надайте цьому твердженню особове забарвлення: ті, що втратили здоров’я, набудуть його. Ті, що втратили статки, отримають скарби на небесах. Ті, що втратили друзів і коханих, будуть з Богом, Христом, Святим Духом, ангелами і святими на небесах.
[14] Енох названий пророком в Іуди 14,15, але юдеї зазвичай вважали Мойсея першим і найбільшим пророком. Коли Ісус учив двох дорогою в Еммаус, Він теж почав «від Мойсея і від усіх пророків» (Лк. 24:27).
[15] Більша частина цитати узята з Втор. 18:15,18 і 19, але фраза наприкінці цитується з Лев. 23:29. Мойсей написав обидві ці книги.
[16] У Втор. 18 Мойсей говорив людям не звертатися до магії для пізнання волі Божої, як це робили хананеї, бо Бог завжди розкриває Свою волю через Свого представника: Він «дасть… Пророка», щоб учити людей, як Він дав Мойсея. Бог дотримався Своєї обіцянку; Він ніколи не залишав людей без натхненного вісника. Мойсей, проте, був такою унікальною особою, що ізраїльтяни розуміли: проміжні пророки тільки частково виконали Мойсеєву обіцянку. Тому вони вірили в те, що Пророк, на якого вони чекають, ще прийде.
[17] Див. 13:20. Самуїла іноді називають «першим з усних пророків».
[18] Див. 1Цар. 13:14; 15:28; 16:13; 28:17.
[19] Тлумачів іноді турбує те, що вони не можуть знайти конкретного посилання на Месію в словах кожного старозавітного пророка. У цьому немає необхідності. Кожен пророк вніс свій унікальний вклад у прихід Месії. Так, Ісус, «почавши від Мойсея і від усіх пророків, пояснював їм сказане про Нього у всьому Писанні» (Лк. 24:27; виділено мною).
[20] Це була ще одна велика обіцянка в Старому Завіті – включення язичників у християнство. Проте Петро ще не розумів цього. Якби він взагалі подумав про цю обіцянку, то він, ймовірно, уточнив би: «Якби вони спочатку стали юдеями».
[21] Спасіння було «спочатку юдею, потім і еллінові!» (Рим. 1:16; виділено мною). Див. також 13:45,46; Рим. 2:9,10.
[22] Це справедливо не лише стосовно Ізраїлю, але також і США, і кожного народу, до будь-кого.
[23] Хоча в 3:12 згадується тільки Петрова проповідь, у 4:2 говориться «вони навчають народ».
