Раптом потрапила на очі новина (хоча раптового в принципі нічого не буває) про те, як люди на росії намагаються своїх родичів переконати в брехливості російської пропаганди. Для чого вони це роблять? – Певно, хочуть для них добра, проте великого сенсу в цих стараннях загалом немає. Так само як не було великого сенсу в намаганнях українців достукатися до розумів росіян протягом 2014-2023 років. І власне цей допис покликаний показати марність таких зусиль.
Розпочнемо свої міркування з того, що росія є авторитарною країною з величезним репресивним апаратом, за аналогією з срср, за яким вона так ностальгує. У авторитарній країні взагалі байдуже що думає певна людина, навіть та людина, що наділена владою. В авторитарній країні, і росія тут не є виключенням, головне – це чітко окреслена система цінностей, і якщо навіть вповноважена людина відкидає цю систему цінностей або ж просто перестає відповідати їй, її усувають від займаних посад, як це свого часу сталося з Львом Троцьким чи Микитою Хрущовим, людьми, які займали найвищі керівні посади, якщо вже пригадали срср. А що вже казати про значущість думок пересічних громадянин, яких репресивна машина могла фактично знищити в одну мить? – Їх думка нічого не значила, втім, як і вони самі, що пересічні радянські, а нині російські громадяни, добре відчували.
І недаремно ми тут пригадали срср та його систему цінностей, яка без великих змін перейшла до сучасної росії. Бо система цінностей – загалом стала річ, і її доволі важко змінити в особі певної людини. Для цього потрібне свідоме, вольове зусилля, що супроводжуватиметься серйозними незручностями, через те небагато людей здатні на це. І загалом, який сенс відкидати стару систему цінностей, якщо нова система цінностей нічого доброго не провіщає? – Між іншим, такої думки тримається багато людей радянської епохи, які пережили часи 90-х і початку 2000-х років, і нічого доброго там для себе не знайшли і не побачили. Натомість срср з його ідеологією для них зрозумілий, крім того, ця комуністична імперія для багатьох асоціюється з власною молодістю, закоханістю і здоров’ям. А для старшого покоління – це дуже вагомий аргумент, який перекрити фактично нічим.
Так що страх перед можливим покаранням (а в росії за думку, що суперечить загальній лінії «партії», вже давно карають) і добрі ностальгічні спогади – це вкрай серйозні стимули, які тримають більшість населення в дурнуватій покорі. Але є ще один момент, який особливо повстав після повномасштабного вторгнення в Україну і про який не так часто згадують – це моральний аспект. Так, докори сумління змусили багатьох росіян забути і про покарання, і про ностальгію, якщо вона була, і висловити свою незгоду з цією агресією… Але не забувайте, що росія залишається авторитарною країною, в якій думка певної людини, навіть наділеною владою, нічого насправді не значить. Так що ті росіяни, які тим чи іншим способом, виступають проти того божевілля, яке опанувало росію, фактично намагаються залишатися просто людьми, і не здатні здолати цю страшну систему, що не можна сказати про репресивну машину, яка долає їх. І в ролі репресивної машини виступають не тільки безпосередньо карні органи, але і «небайдужі» громадяни, які в повній мірі розділяють систему цінностей сучасної росії, стаючи співучасниками її злочинів.
Але завершити цей песимістичний, але не менш реалістичний допис хотілося двома цитатами з Біблії: «Всім нам належить стати перед судом Христовим, щоб кожному одержати згідно з тим‚ що він робив, живучи в тілі, добре або лихе» (Апостол Павло, 2Кор. 5:10) і «Неправедний нехай ще чинить неправду; нечистий нехай ще оскверняється; праведний же нехай ще творить правду, і святий нехай ще освячується. Ось, прийду скоро, відомщення Моє зі Мною, щоб воздати кожному за ділами його. Я є Альфа й Омега, початок і кінець, Перший і Останній» (Ісус Христос, Одкр. 22:11-13).
Так що все ж таки сенс у небезпечному відстоюванні правди небайдужими росіянами є, але він міститься у вимірі Царства Небесного: «Блаженні гнані за правду, бо їхнє є Царство Небесне» (Мф. 5:10), і, як виявиться згодом, і царства земного. Тільки для цього потрібен час, щоб його побачити.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Марність зусиль
