Спаситель сказав: «Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам; бо кожен, хто просить, одержує, і хто шукає, знаходить, і тому, хто стукає, відчиняють» (Мф. 7:7,8). Відповідно, якщо люди не просять, не шукають і не стукають, то вони не отримають, не знайдуть і їм ніхто не допоможе… Здавалося б логічно, проте чомусь така логіка залишається цілковитою таємницею для багатьох українських громадян у духовних питаннях, адже багато хто з них сподівається на Бога, проте прямо не просить Його про допомогу. І тоді чому дивуватися, якщо допомоги з Божого боку немає?
Втім, варто зауважити, що люди, чекаючи допомоги від Бога, часто уявляють яким саме чином вона має статися в їх житті, проте Бог насправді не зобов’язаний допомагати людям саме так як вони воліють щоб їм допомагали. Бо, як відомо, «Мої думки – не ваші думки, ні ваші путі – путі Мої, говорить Господь. Але, як небо вище за землю, так путі Мої вищі за путі ваші, і думки Мої вищі за думки ваші» (Іс. 55:8,9). Хоча багато людей все одно залишаються невдоволеними, що Бог допомагає небажаним для них способом і через те отриману допомогу не сприймають як власне Божу допомогу… Що ж, загалом це їх труднощі, проте варто попередити, що за такого підходу до стосунків з Творцем можна взагалі залишитися без Його підтримки і допомоги. Бог шанує нашу волю і якщо ми не хочемо жити за Його правилами, то Він не наполягатиме. Втім, як і не допомагатиме.
Але повернемося до ситуації, коли не проглядається явної Божої допомоги. Втім, і це не відповідає дійсності, адже Бог «сонцем Своїм осяває злих і добрих і посилає дощ на праведних і на неправедних» (Мф. 5:45), так що підтримка з Божого боку відбувається завжди, проте часом, як на нашу думку, не в достатній кількості… І от тут ми підійшли до початку теми нашої розмови: коли люди не просять Бога про допомогу, і, як не дивно, звісно на думку цих людей, її не отримують. Між іншим, винним у цій ситуації, знову ж таки на думку цих людей, є саме Бог! У цих невдоволених людей навіть вистачає безглуздості вважати, що Бог жорстокий, бо дозволяє їм страждати, хоча в їх стражданнях передусім винні вони самі: «У спокусі ніхто не кажи: “Бог мене спокушає”; бо Бог не спокушається злом і Сам не спокушає нікого, але кожен спокушається, захоплюючись і зваблюючись власною похіттю» (Як. 1:13,14). Але ці доводи навряд чи переконають їх у зворотному, адже куди легше вважати Бога «винним» тобі, ніж визнати себе боржником перед Богом.
А тепер уявить, якщо так думає не певна людина чи група людей, а більшість населення певної країни. Якщо взагалі ця більшість задумується про духовне… Тоді чому дивуватися, якщо в цій країні буде не все гаразд, адже, як вже згадувалося в попередніх двох дописах, «коли не Господь будує дім, даремно трудяться будівничі; коли не Господь береже місто, даремно пильнує сторожа. Даремно встаєте ви рано і лягаєте пізно, їсте хліб, тяжко здобутий, тоді як Господь дає улюбленим Своїм спокійний сон» (Псалом 126:1,2). І якщо в країні ім’я Боже фактично випало з порядку денного, як це, на превеликий жаль, можна спостерігати сьогодні в Україні, то про який успішний розвиток держави, про яку Господню підтримку і допомогу може йти мова? Звісно, що ніяка.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
І знову про Божу підтримку… точніше її відсутність
