Не для кого не секрет, що багато українців чекають на диво: чекають скорого закінчення війни, успішної розбудови країни і ще багато чого доброго та позитивного. І слід зазначити, що багато наших співгромадян власними зусиллями наближають це диво. І не тільки на полі бою, але і в тилу, допомагаючи військовикам і жителям деокупованих територій.
От, наприклад, нещодавно на очі потрапила наступна стаття:
Волонтери з Рокитного відбудовували повністю зруйноване село на Херсонщині
Волонтер з Рокитного Володимир Бричка організував благодійну поїздку на деокуповані території.
Разом з волонтером приїхало 110 працьовитих людей, які відбудовували повністю зруйноване село Олександрівка на Херсонщині. Про це інформують у пресслужбі Рокитнівської селищної ради.
Лише за тиждень вдалося відремонтувати 29 будинків. З Рівненщини волонтери взяли 4 фури дров, ще 4 – будівельних матеріалів. (джерело)
І це цілковита правда, звісно, якщо хоча б трохи знати про діяльність пастора Володимира Брички і його громади вірних Церкви Християн Віри Євангельської. І до цієї історії можна було б додати багато добрих, піднесених слів про скору перемогу над ворогом і відбудову країни, на які так багате сучасне інформаційне життя, от тільки користі від усіх цих піднесених слів буде насправді не дуже багато. Цікаво чому? Бо після року кривавої війни в Україні ще надто багато людей соромляться згадувати Бога Живого.
Взяти для прикладу щойно наведену статтю. Де в ній сказано, що волонтер Володимир Бричка і 110 працьовитих людей є віруючими людьми? І зараз питання не стоїть стосовно їх приналежності до конкретної церковної деномінації, общини, а мова йде про сам факт їхньої віри. Віри, яка спонукали їх вирушити більше ніж за тисячу кілометрів, щоб допомогти незнайомим людям. Допомогти, бо так свого часу сказав Бог: «Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всім розумом твоїм, і ближнього твого – як самого себе» (Лк. 10:27).
Де нині зараз у ЗМІ, окрім тих, які із самого початку були присвячені духовній тематиці, згадується Бог Живий та Його вірні? Ви там не знайдете жодного посилання. Тоді про яку скору перемогу, відбудову та розвиток країни може йти мова? «Коли не Господь будує дім, даремно трудяться будівничі; коли не Господь береже місто, даремно пильнує сторожа. Даремно встаєте ви рано і лягаєте пізно, їсте хліб, тяжко здобутий, тоді як Господь дає улюбленим Своїм спокійний сон» (Пс. 126:1,2). Може годі марно очікувати якогось дива, і звернутися за допомогою до Бога Живого? Та і сам час посту як би спонукає нас до цього.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
В очікувані дива
