Що взагалі можна сказати через рік після повномасштабного вторгнення росії до України? Яку біблійно-моральну оцінку можна дати цим подіям?
Стосовно оцінки – тут все дуже просто: це війна між добром і злом, між підступністю і благородством, і кожна людина має можливість обрати одну із сторін. І, що важливо, це можуть зробити і українці, і росіяни, і жителі інших країн земної кулі. Вони це роблять навіть у тому випадку, коли не хочуть цього вибору робити. Але за відмову робити цей вибір самостійно, ці люди (знову ж таки, і українці, і росіяни, і жителі інших країн) ризикують потрапити до табору зла.
Стосовно ж того, що можна сказати на річницю вторгнення – тут дещо складніше: можна пригадати почуття, які виникли при звістці про вторгнення, таке навряд чи можна забути. Але тут у пам’яті може спливти факт, що вторгнення росії до України розпочалося ще на початку 2014 року, і багато наших співгромадян пережили все те саме на вісім років раніше, ніж решта країни. Так що для когось це жахіття триває вже не рік, а цілих дев’ять (!) років.
А можна пригадати винуватців цієї трагедії, тих людей, що безпосередньо розв’язали цю війну. І мова не про військово-політичне керівництво росії, цих упирів взагалі згадувати немає бажання, а про «пересічних» російських обивателів, які начебто «поза політикою», але чомусь підтримують дії свого злочинного керівництва. Як, наприклад: приймаючи участь у виставах під назвою «вибори», чи покірно йдучи до збройних сил рф під час «часткової» мобілізації, чи своєю мовчазною згодою, чи ще якимсь чином. Усі ці люди разом зі своїм керівництвом теж розділяють відповідальність за розв’язання війни проти України. Надто довго путін і його поплічники перебували біля владного керма, щоб громадяни рф змогли згодом заявляти, що не змогли розгледіти кривавої сутності цього режиму. А вони, ці громадяни, попри застереження, не завадили перебуванню цих злочинців при владі стільки років, тому мають нести відповідальність і тяжкі наслідки за злочини цього кривавого режиму. І, чесно кажучи, байдуже, що вони з цього приводу думають. Між іншим, це стосується не тільки росіян, але не в меншій мірі і білорусів.
Але в розв’язанні цієї війни винні і країни Заходу, які так само «напрочуд» довго не могли розгледіти кривавої сутності кремлівського режиму, і допомагали йому навіть не роками, а цілими десятиліттями зростати і у фінансовій, і у військовій, і в промисловій сферах. Винні в розв’язанні війни і тоталітарні країни, передусім Китай, який, можна в цьому не сумніватися, з часом займатиме все більш проросійську сторону. Винні і громадяни України, та частина, що впадала в ностальгію за старими «добрими» радянськими часами, голосуючи за явно проросійські сили і тим самим підтримуючи ілюзію рф про ніби «один народ».
Загалом, винних у всьому цьому, у тій чи іншій мірі, є дуже багато країн, організацій і людей. Єдиний, хто дійсно не винний в її розв’язанні і хто доклав максимум зусиль, щоб запобігти її, – так це Господь Бог. І лише один Бог може в одну мить припинити цю війну. Але дуже мало людей це згадує чи знає. Більшість же люду чи виступає за подальшу війну чи покладається на інші країни чи людей, які ніби здатні цю війну зупинити, що є вкрай фатальною помилкою: «Бо згрубіло серце людей цих, і вухами туго чують, і очі свої стулили, щоб не побачити очима, і не почути вухами, і серцем не зрозуміти, і не навернутися, щоб Я зцілив їх» (Мф. 13:15). І доки велика кількість людей буде триматися власних поглядів і думок, і не зважатиме на Бога, доти триватиме ця війна, яка буде залучати все більше країн і народів.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
На річницю війни
