На шляху до Царства Божого

«А без віри догодити Богові неможливо, бо треба, щоб той, хто приходить до Бога, вірував, що Він є, і тим, хто шукає Його, дає винагороду» (Євр. 11:6), – отже, без віри в Бога не може бути і мови про якусь небесну нагороду з Його боку. Тому для того, щоб отримати від Бога якусь нагороду, треба для початку з’ясувати для себе, що таке є віра.

Насправді, якщо послуговуватися Біблією, то з’ясування цього питання не викличе багато труднощів, адже на початку того самого розділу Послання до Євреїв міститься визначення поняття віра: «Віра ж є здійснення очікуваного і впевненість у невидимому» (11:1). Але якщо з пошуком самого визначення не виникає суттєвих труднощів, то з подальшим з’ясуванням такі труднощі цілком можливо можуть виникнути.

Здавалося, з другою частиною біблійного визначення віри усе зрозуміло: якщо «Бога ніхто не бачив ніколи» (Ін. 1:18), то можна легко припустити, що визнання того факту, що Бог насправді існує, цілком можна вважати вірою. Але що робити з першою частиною цього визначення? На що взагалі варто очікувати, і що треба власне робити для здійснення цього очікування? На ці два питання мало хто знаходить відповідь, часто обмежуючись лише другою частиною визначення, але, що найнеприємніше, у такому випадку таке ставлення зовсім не можна вважати вірою в біблійному розумінні, а швидше напіввірою, для якої в Біблії теж є опис-визначення: «Ти віруєш, що Бог єдиний: добре робиш; та й біси вірують і тремтять» (Як. 2:19), проте все одно залишаються бісами.

З цього можна дійти до цілком логічного висновку: справжня віра преображає людину, робить її кращою, що не може не залишатися поміченим для оточення, в іншому випадку, якщо людина із середини не змінюється, то її не варто вважати віруючою. Навіть попри те, що вона може вважати, що дійсно вірить у Бога.

Але якщо вже пішла мова про віру в її біблійному розумінні, то варто поговорити стосовно першої частини визначення віри, «здійснення очікуваного». А на що взагалі треба очікувати тим, хто вірить у Бога? – Якщо стисло: на особисту зустріч з Богом, яка може відбутися при славному Другому пришесті Христовому, або ж, якщо вірний помре до Другого пришестя, при особистій зустрічі, що відбудеться після смерті вірного. А, відповідно, здійснення цього «очікуваного», це є власне підготовка до цієї зустрічі. До речі, саме це мав на увазі Господь Ісус Христос, коли казав на самому початку Своєї проповіді: «Покайтеся, наблизилося бо Царство Небесне» (Мф. 4:17). А покаяння є зміною власного життя, наверненням від темних справ до світла, примирення з Богом, унаслідок чого в серці людському оселяється справжній мир – вірна ознака того, що ця людина перебуває на вірному шляху в просуванні до Царства Небесного (Царства Божого, що в Біблії є синонімами): «А як фарисеї запитали Його (Господа Ісуса Христа): коли прийде Царство Боже? – відповів їм: не прийде Царство Боже помітно, і не скажуть: ось, воно тут, або: он там. Бо Царство Боже всередині вас є» (Лк. 17:20,21).

Отже, небесні Божі нагороди вірні починають здобувати тут, ще за земного життя. Вони є як би прообразами тих благ, які очікуватимуть їх уже в житті майбутнього віку, блага, про які годі говорити, бо «не бачило око‚ і вухо не чуло, і на серце людини не приходило те, що Бог приготував тим, хто любить Його» (1Кор. 2:9).

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docНа шляху до Царства Божого

Попередній запис

Яка мета нагород на небесах?

У Біблії багаторазово згадуються нагороди на небесах (Мф. 5:12; Лк. 6:23,35; 1Кор. 3:14; 9:18). Але яка їх мета? Хіба недостатньо ... Читати далі

Наступний запис

Що таке небесні вінці, які віруючі можуть отримати на небесах?

У Новому Завіті кілька разів згадуються небесні вінці чи вінки, якими будуть нагороджені віруючі. Це – вінок нетлінний, вінок праведності, ... Читати далі