Спасіння духу, душі і тіла

Як вже казалося, дух людини стає абсолютно новим творінням у мить, коли вона приймає Ісуса своїм Господом. Вмить людина стає подобою Ісуса. Це підтверджується апостолом Іоанном: «Бо робимо в цьому світі, як Він» (1Ін. 4:17). Тут ясно видно, що Іоанн говорить про вірних на землі, а не про тих, хто вже пішов за своєю нагородою. Людина, яка істинно народжена згори від Духа Божого, досконала в дусі тут і зараз.

Коли наш дух врятований, починається процес спасіння нашої душі, яка, як ми казали раніше, складається з розуму, волі та емоцій. Наша душа врятується, або перетвориться, за допомогою Слова Божого і нашого послуху йому. Апостол Яків підтверджує це: «Отож, браття мої улюблені… відкинувши всяку нечистоту і залишок злоби, з лагідністю прийміть насаджене слово, яке може спасти ваші душі. Будьте ж виконавцями слова, а не тільки слухачами, які самих себе обманюють» (Як. 1:19;21,22). Важливо зауважити, що Яків звертається до братів відносно спасіння їх душ. Він робить наголос на слуханні Слова Божого і послуху Слову.

Душа – це єдина складова людини, що дозволяє визначити міру її спасіння. Ми взаємодіємо через слухання і послух Божому Слову, що прискорює процес нашого спасіння або, навпаки, уповільнює його, коли ми нехтуємо тим, що Бог сказав. Перетворення душі є вирішальним для хорошого фіналу для вірного.

Нарешті, залишається ще одна частина нашого єства, яка має бути врятована: наше тіло. Уважно прочитайте, що Павло пише із цього приводу:

«Бо знаємо, що, коли земний наш дім, ця хатина, зруйнується, ми маємо від Бога житло на небесах, вічне тіло, створене самим Богом. Тому ми і зітхаємо, бажаючи вдягатися в небесне наше тіло. Бо ми, перебуваючи в цій хатині, зітхаємо під тягарем, бажаючи настання дня, коли вдягатимемося у своє небесне тіло, як у новий одяг. Бо ми не будемо безтілесними духами, але будемо в нових небесних тілах. На це саме і створив нас Бог і дав нам запоруку Духа. Отже ми завжди розкошуємо; і як знаємо, що, вкорінюючись у тілі, ми усунені від Господа, – бо ми ходимо вірою, а не видінням, – то ми розкошуємо і бажаємо краще вийти з тіла і оселитися в Господа» (2Кор. 5:1-8, переклад з англ.).

Ці слова дають нам велику надію і навіть очищають наші душі. Павло не просто згадує побіжно, але постійно повторює, що в нас будуть вічні тіла. В іншому місці він каже так: «Бо тлінному цьому належить одягнутися в нетлінне, і смертному цьому одягнутись у безсмертя» (1Кор. 15:53). Наші тіла нічим не відрізнятимуться від тіла Ісуса, оскільки Писання каже: «Бо якщо ми з’єднані з Ним подобою смерти Його, то повинні бути з’єднані і подобою воскресіння» (Рим. 6:5) і «Улюблені! Ми тепер діти Божі, але ще не відкрилося, що будемо. Знаємо тільки, що‚ коли відкриється, будемо подібні до Нього, тому що побачимо Його, як Він є» (1Ін. 3:2).

Давайте уважніше розглянемо, яке тіло було в Ісуса після Його воскресіння. Одного разу, коли ми переживемо спасіння наших тіл, ми матимемо усі характеристики, які мав Він. Давайте почнемо з того, що сталося прямо в гробниці того ранку, коли Він воскрес. Виявивши порожню гробницю, Марія стала плакати, думаючи, що тіло Господа забрали.

«Сказавши це, обернулася назад і побачила Ісуса, Який стояв, але не впізнала, що це Ісус. Говорить їй Ісус: жоно, чого плачеш? Кого шукаєш? Вона, думаючи, що це садівник, каже Йому: господарю, якщо ти забрав Його, скажи мені, де ти поклав Його, і я візьму Його» (Ін. 20:14,15).

Ісус нічим не відрізнявся від нормальної людини. Він не був схожий на прибульця з кінофільму. Марія не упізнала Його, бо не сміла навіть подумати про те, що Ісус був живий. Вона на власні очі бачила, як Він був жорстоко убитий, знятий з хреста і похований. До тих пір, поки Ісус не звернувся до неї по імені, вона не вірила, що це був насправді Він. Вона помилково прийняла Його за садівника. Таким чином, ми розуміємо, що в Нього було тіло, дуже схоже на наші тіла.

Тіло Ісуса не відрізнялося від тіла нормальної людини, але ми повинні запитати себе: чи бачила Марія видіння Його духу, або Він був у буквальному розумінні в плоті? На це питання ми знаходимо ясну відповідь пізніше, в уривку, де Він з’являється Своїм учням. Він сказав: «Чого хвилюєтесь, чому такі думки входять до сердець ваших? Погляньте на руки Мої і на ноги Мої; це Я Сам. Доторкніться до Мене і роздивіться; бо дух тіла і кісток не має, як бачите у Мене. І, сказавши це, показав їм руки і ноги» (Лк. 24:38,39).

У Нього було тіло і кістки! У нас з вами теж будуть тіло і кістки. Але, зверніть увагу, Він нічого не говорить про кров. Причина в тому, що Його кров’ю був окроплений Божий престол милості. Я вірю, що зараз у венах Ісуса тече слава Божа.

Ісус міг їсти фізичну їжу. У Писанні сказано: «Коли ж вони від радости ще не вірили і дивувалися, Він сказав їм: чи маєте тут якусь їжу? Вони подали Йому частину печеної риби і стільниковий мед. І, взявши, їв перед ними» (Лк. 24:41-43).

Спільне вживання їжі не було одиничним випадком, в Євангеліях записано ще два такі випадки. Один раз у домі однієї людини, що зустрілася Йому по дорозі в Еммаус, а другий – коли Він приготував сніданок для одинадцяти учнів на березі моря. Тому в наших прославлених тілах ми зможемо їсти.

Подібно до нормальної людини, Ісус у прославленому тілі міг говорити, співати, ходити, тримати предмети і т. ін., але ще Він міг проходити через стіни і миттєво зникати!

Ви запитаєте: «У Нього було тіло і кістки, і Він міг проходити через стіни і зникати?» О так, подивіться, що записав Іоанн. «Того ж першого дня після суботи, ввечері, коли двері дому, де зібралися ученики Його, були замкнені з остраху перед юдеями, прийшов Ісус і став посередині» (Ін. 20:19).

Цього вечора Ісус попросив Фому вкласти свої пальці в Його рани на руках і боці. Отже, ми ясно бачимо, що в Нього були тіло і кістки. Як сталося, що Ісус раптом став посеред них, якщо двері були зачинені? Він пройшов через стіни і став видимим, так само як Він легко міг зникати, про що теж записано. Після того, як Він переломив хліб з людьми, що зустрілися Йому по дорозі в Еммаус, «відкрилися очі, і вони впізнали Його. Але Він став невидимим для них» (Лк. 24:31).

У прославлених тілах ми теж матимемо можливість зникати і з’являтися в різних місцях. Це пояснює, яким чином ми зможемо швидко долати величезні відстані на новому небі і новій землі. Нам доведеться це робити, оскільки Боже місто – 1400 кілометрів у довжину і завширшки, не кажучи про відстані до інших галактик. У нас також буде здатність підніматися в повітря. Згадайте, як Ісус піднявся на небо через сорок днів перебування на землі зі Своїми учнями. Одна з деталей, яку Джастін розповів своєму батькові (яку згадують інші мої знайомі, що побували на небесах), що він міг ходити, літати або миттєво переміщатися в інше місце.

Попередній запис

Небеса

А я в правді дивитимусь на лице Твоє. Щоранку буду насичуватися славою Твоєю. Псалом 16:15 Давайте поговоримо тепер про відхід ... Читати далі

Наступний запис

Тисячолітнє царювання Христове

Нам необхідно повернутися до розмови про переміщення Божого міста, але давайте поговоримо про події, які стануться до цього. На закінчення ... Читати далі