Як вже казалося, дух людини стає абсолютно новим творінням у мить, коли вона приймає Ісуса своїм Господом. Вмить людина стає подобою Ісуса. Це підтверджується апостолом Іоанном: «Бо робимо в цьому світі, як Він» (1Ін. 4:17). Тут ясно видно, що Іоанн говорить про вірних на землі, а не про тих, хто вже пішов за своєю нагородою. Людина, яка істинно народжена згори від Духа Божого, досконала в дусі тут і зараз.
Коли наш дух врятований, починається процес спасіння нашої душі, яка, як ми казали раніше, складається з розуму, волі та емоцій. Наша душа врятується, або перетвориться, за допомогою Слова Божого і нашого послуху йому. Апостол Яків підтверджує це: «Отож, браття мої улюблені… відкинувши всяку нечистоту і залишок злоби, з лагідністю прийміть насаджене слово, яке може спасти ваші душі. Будьте ж виконавцями слова, а не тільки слухачами, які самих себе обманюють» (Як. 1:19;21,22). Важливо зауважити, що Яків звертається до братів відносно спасіння їх душ. Він робить наголос на слуханні Слова Божого і послуху Слову.
Душа – це єдина складова людини, що дозволяє визначити міру її спасіння. Ми взаємодіємо через слухання і послух Божому Слову, що прискорює процес нашого спасіння або, навпаки, уповільнює його, коли ми нехтуємо тим, що Бог сказав. Перетворення душі є вирішальним для хорошого фіналу для вірного.
Нарешті, залишається ще одна частина нашого єства, яка має бути врятована: наше тіло. Уважно прочитайте, що Павло пише із цього приводу:
«Бо знаємо, що, коли земний наш дім, ця хатина, зруйнується, ми маємо від Бога житло на небесах, вічне тіло, створене самим Богом. Тому ми і зітхаємо, бажаючи вдягатися в небесне наше тіло. Бо ми, перебуваючи в цій хатині, зітхаємо під тягарем, бажаючи настання дня, коли вдягатимемося у своє небесне тіло, як у новий одяг. Бо ми не будемо безтілесними духами, але будемо в нових небесних тілах. На це саме і створив нас Бог і дав нам запоруку Духа. Отже ми завжди розкошуємо; і як знаємо, що, вкорінюючись у тілі, ми усунені від Господа, – бо ми ходимо вірою, а не видінням, – то ми розкошуємо і бажаємо краще вийти з тіла і оселитися в Господа» (2Кор. 5:1-8, переклад з англ.).
Ці слова дають нам велику надію і навіть очищають наші душі. Павло не просто згадує побіжно, але постійно повторює, що в нас будуть вічні тіла. В іншому місці він каже так: «Бо тлінному цьому належить одягнутися в нетлінне, і смертному цьому одягнутись у безсмертя» (1Кор. 15:53). Наші тіла нічим не відрізнятимуться від тіла Ісуса, оскільки Писання каже: «Бо якщо ми з’єднані з Ним подобою смерти Його, то повинні бути з’єднані і подобою воскресіння» (Рим. 6:5) і «Улюблені! Ми тепер діти Божі, але ще не відкрилося, що будемо. Знаємо тільки, що‚ коли відкриється, будемо подібні до Нього, тому що побачимо Його, як Він є» (1Ін. 3:2).
Давайте уважніше розглянемо, яке тіло було в Ісуса після Його воскресіння. Одного разу, коли ми переживемо спасіння наших тіл, ми матимемо усі характеристики, які мав Він. Давайте почнемо з того, що сталося прямо в гробниці того ранку, коли Він воскрес. Виявивши порожню гробницю, Марія стала плакати, думаючи, що тіло Господа забрали.
«Сказавши це, обернулася назад і побачила Ісуса, Який стояв, але не впізнала, що це Ісус. Говорить їй Ісус: жоно, чого плачеш? Кого шукаєш? Вона, думаючи, що це садівник, каже Йому: господарю, якщо ти забрав Його, скажи мені, де ти поклав Його, і я візьму Його» (Ін. 20:14,15).
Ісус нічим не відрізнявся від нормальної людини. Він не був схожий на прибульця з кінофільму. Марія не упізнала Його, бо не сміла навіть подумати про те, що Ісус був живий. Вона на власні очі бачила, як Він був жорстоко убитий, знятий з хреста і похований. До тих пір, поки Ісус не звернувся до неї по імені, вона не вірила, що це був насправді Він. Вона помилково прийняла Його за садівника. Таким чином, ми розуміємо, що в Нього було тіло, дуже схоже на наші тіла.
Тіло Ісуса не відрізнялося від тіла нормальної людини, але ми повинні запитати себе: чи бачила Марія видіння Його духу, або Він був у буквальному розумінні в плоті? На це питання ми знаходимо ясну відповідь пізніше, в уривку, де Він з’являється Своїм учням. Він сказав: «Чого хвилюєтесь, чому такі думки входять до сердець ваших? Погляньте на руки Мої і на ноги Мої; це Я Сам. Доторкніться до Мене і роздивіться; бо дух тіла і кісток не має, як бачите у Мене. І, сказавши це, показав їм руки і ноги» (Лк. 24:38,39).
У Нього було тіло і кістки! У нас з вами теж будуть тіло і кістки. Але, зверніть увагу, Він нічого не говорить про кров. Причина в тому, що Його кров’ю був окроплений Божий престол милості. Я вірю, що зараз у венах Ісуса тече слава Божа.
Ісус міг їсти фізичну їжу. У Писанні сказано: «Коли ж вони від радости ще не вірили і дивувалися, Він сказав їм: чи маєте тут якусь їжу? Вони подали Йому частину печеної риби і стільниковий мед. І, взявши, їв перед ними» (Лк. 24:41-43).
Спільне вживання їжі не було одиничним випадком, в Євангеліях записано ще два такі випадки. Один раз у домі однієї людини, що зустрілася Йому по дорозі в Еммаус, а другий – коли Він приготував сніданок для одинадцяти учнів на березі моря. Тому в наших прославлених тілах ми зможемо їсти.
Подібно до нормальної людини, Ісус у прославленому тілі міг говорити, співати, ходити, тримати предмети і т. ін., але ще Він міг проходити через стіни і миттєво зникати!
Ви запитаєте: «У Нього було тіло і кістки, і Він міг проходити через стіни і зникати?» О так, подивіться, що записав Іоанн. «Того ж першого дня після суботи, ввечері, коли двері дому, де зібралися ученики Його, були замкнені з остраху перед юдеями, прийшов Ісус і став посередині» (Ін. 20:19).
Цього вечора Ісус попросив Фому вкласти свої пальці в Його рани на руках і боці. Отже, ми ясно бачимо, що в Нього були тіло і кістки. Як сталося, що Ісус раптом став посеред них, якщо двері були зачинені? Він пройшов через стіни і став видимим, так само як Він легко міг зникати, про що теж записано. Після того, як Він переломив хліб з людьми, що зустрілися Йому по дорозі в Еммаус, «відкрилися очі, і вони впізнали Його. Але Він став невидимим для них» (Лк. 24:31).
У прославлених тілах ми теж матимемо можливість зникати і з’являтися в різних місцях. Це пояснює, яким чином ми зможемо швидко долати величезні відстані на новому небі і новій землі. Нам доведеться це робити, оскільки Боже місто – 1400 кілометрів у довжину і завширшки, не кажучи про відстані до інших галактик. У нас також буде здатність підніматися в повітря. Згадайте, як Ісус піднявся на небо через сорок днів перебування на землі зі Своїми учнями. Одна з деталей, яку Джастін розповів своєму батькові (яку згадують інші мої знайомі, що побували на небесах), що він міг ходити, літати або миттєво переміщатися в інше місце.
