Люди, що із подивом виявили в Біблії книгу на кшталт Пісні над піснями, можуть пережити шок від Книги Екклезіяста. «Наймарніша марнота, марнота усе» – вигукує у відчаї автор цього гнітючого пакту про капітуляцію.
Хоча в Книзі Екклезіястовій ім’я автора не згадується, вона містить явні натяки на те, що якщо не автором, то, принаймні, її натхненником був цар Соломон. У ній розповідається історія найбагатшої, наймудрішої і найзнаменитішої у світі людини, що йде за кожним своїм прагненням до задоволень, куди б воно її не вело. Ця людина, що говорить про себе як «Проповідника», розточила своє життя, і врешті-решт зазнає крах, відчуваючи жаль і відчай.
Раніше, у розділі 3, коротко описується суть книги. Цей розділ, почавшись з вишуканої поеми про час, переходить до роздумів про життя, типових для Проповідника, що шукає сенс. Автор робить висновок, що Бог поклав на людство «турботу», що не дозволяє нам досягти повного задоволення на землі. Наприкінці життя, проведеного в гонитві за задоволеннями, Проповідник запитує: «Яка користь?» Він побачив, що постійний тиск страху смерті швидко псує навіть рідкісні моменти миру і задоволеності. За словами Проповідника, поза Богом життя безглузде, і, насправді, ніколи не набуде повноти сенсу, бо ми – не Бог.
Але Бог також «вічність поклав… у серце» людини, цілий всесвіт. Ми відчуваємо тугу про щось більше: про радість, яка триває вічно; про любов, яка не згасає; про задоволеність, а не нудьгу, від роботи.
Таким чином, Проповідник балансує між двома станами: непохитним бажанням впасти у відчай і тягою до чогось вищого. Книга Екклезіястова, що багато в чому нагадує особистий щоденник, – це його записки про пошуки рівноваги. Напруга, створена розділом 3, все не слабшає, і читачі вже думають, що воно так і збережеться до кінця, але Екклезіяст дає на закінчення книги одну пораду, що узагальнює в собі усю мудрість Проповідника: «Бога бійся, й чини Його заповіді, бо належить це кожній людині».
З книги «Знайомство з Біблією»
