Соломон був успішний в усьому, що тільки можна собі уявити, і спочатку здавалося, що він з вдячністю піде за Богом. Так, його молитва при освяченні Храму, записана в 1 Царів 8, – одна з найвеличніших за всю історію. Проте, до кінця свого правління Соломон безрозсудно розтратив майже всі свої досягнення. Цей поет, що оспівував романтичну любов, побив усі рекорди розбещеності, обзавівшись гаремом у сімсот дружин і триста наложниць. Цей мудрець, що вигадав стільки розсудливих притч, небаченим навіженством зневажив свою мудрість. Щоб догодити своїм дружинам-чужоземкам, цей набожний чоловік, що побудував Божий Храм, зробив останній жахливий крок: ввів у святе Боже місто поклоніння ідолам.
Впродовж одного покоління Соломон перетворив Ізраїль з молодого царства, що сподівається на те, що Бог допоможе йому просто вижити, у самодостатню, сильну державу. Проте по ходу справи він випустив з уваги первинний задум, до якого його призвав Бог. За іронією долі, до моменту Соломонової смерті Ізраїль дуже нагадував Єгипет, з якого він колись вийшов: імперія, що утримується за допомогою роздутого бюрократичного апарату та рабської праці, з офіційною державною релігією і самим правителем на її чолі. Успіх у царстві цього світу витіснив інтереси Царства Божого. Швидкоплинний, яскравий образ народу Заповіту розтанув, і Ізраїль позбувся Божого благовоління. Після смерті Соломонової царство розділилося надвоє і покотилося до краху.
Напевно, найкраща епітафія для Соломона – це слова Оскара Уайльда: «У житті можливі тільки дві трагедії: перша – не отримати того, про що мрієш, і друга – отримати». Соломон отримував усе, чого хотів, – особливо коли йшлося про символи влади і високого становища. Поступово він почав менше покладатися на Бога, і більше – на свої досягнення: найбільший у світі гарем; будинок, що удвічі перевершує розмірами Храм; добре оснащена колісницями армія; сильна економіка. Успіх усунув усі кризи розчарування в Богу, але він також усунув і саме прагнення Соломона до Бога. Чим більше він насолоджувався благими дарами цього світу, тим менше думав про Подателя тих самих благ.
З книги «Розчарування в Богові»
