Напевно, найбільш вражаючим результатом ганебного зв’язку Давида з Вирсавією стала незабутня поема – Псалом 51. Одно справа, коли цар сповідується у своєму моральному падінні перед пророком в особистій бесіді, і зовсім інша – коли він складає детальний текст цієї сповіді, щоб його співали по всій країні!
У кожного народу є свої герої, проте Ізраїль, можливо, – єдина нація, епічна література якої побудована на падіннях найбільшого з її лідерів. Цей виразний псалом, який, ймовірно, використовувався під час богослужінь як керівництво для сповіді, показує, що Ізраїль, зрештою, шанує пам’ять Давида не стільки за його політичні досягнення, скільки за присвячення Богові.
Псалом 51 крок за кроком проводить читача (чи співака) через етапи покаяння. Він зображує постійні розумові повторення: «О, якби тільки в мене була можливість повернути усе назад!», відчуття провини, сором і, нарешті, – надію на новий початок, що виникає з щирого покаяння.
Давид жив за старозавітним законом, який наказував за подібні злочини суворе покарання: смерть через побиття камінням. Проте Псалом 51 чудово розкриває істинну природу гріха як порушених взаємин з Богом. «Тобі, одному Тобі я згрішив», – волає Давид. Він бачить, що його провину не згладять жодні ритуальні жертвопринесення і релігійні церемонії. Жертви, яких чекає Бог, – це «зламаний дух; серце зламане та упокорене», – і в Давида вони були.
Посеред своєї молитви він шукає, чи може з його трагедії вийти щось добре, і бачить проблиск світла. Давид молиться про те, щоб Бог використовував його досвід, як моральний урок для інших. Можливо, дізнавшись історію про його гріх, хтось уникне такої ж пастки, або, прочитавши його сповідь, набуде надії на прощення. Молитва Давида сповна отримала відповідь і стала його найбільшою спадщиною як царя. Найкращий цар Ізраїлю пережив якнайглибше падіння. Проте ні він, ні хтось інший, не може впасти настільки глибоко, щоб стати недосяжним для Божої любові і прощення.
З книги «Знайомство з Біблією»
