Один мій друг нещодавно повернувся з поїздки азіатськими країнами, в яких християни зазнають гонінь. Вірні в Малайзії казали йому: «Ми дуже благословлені, бо в Індонезії християн вбивають, а нам тут доводиться лише миритися з дискримінацією і обмеженнями на нашу діяльність». В Індонезії, де християни дійсно помирають за свою віру, моєму другу сказали: «Ми дуже благословлені, бо в Малайзії не можна вільно видавати Євангеліє, а в нас це як і раніше можливе». Церква в Індонезії цінує силу Слова.
Робота письменника дає мені можливість бувати в найрізноманітніших країнах, включаючи і деякі з тих, де пригноблюють християн. Я помітив вражаючу відмінність у лексиці молитов. Коли приходять труднощі, віруючі в благополучних країнах зазвичай моляться: «Господи, прибери від нас це випробування!» Молитви християн, які зазнають гонінь і живуть у дуже бідних країнах, звучать по-іншому: «Господи, дай нам сили перенести це випробування».
Ален Юань, що відсидів за проведення несанкціонованих церковних зібрань у Китаї 22 роки у виправно-трудовому таборі, після звільнення повернувся у свою церкву і розповів, що вів щоденний облік своєї небезпечної роботи. Він зчепив один мільйон залізничних вагонів, жодного разу не отримавши травму. «Бог відповів на ваші молитви про мою безпеку!» – радісно засвідчив Юань. Крім того, працюючи біля кордону з Росією без теплого одягу, він за усі роки ув’язнення жодного разу серйозно не захворів.
За деякими оцінками, християни в розвинених країнах Заходу сьогодні складають лише 37 відсотків від загального числа вірних у світі. Подорожуючи і читаючи історію Церкви, я помітив характерну деталь: дивний історичний феномен «переміщення» Бога з одного місця в інше. Усе почалося на Близькому Сході, продовжилося в Європі, потім перенеслося в Північну Америку, а звідти – у країни, що розвиваються. Моя теорія така: Бог ходить, де хоче.
Це – жахлива думка в країні, подібній до США, де знаходяться штаб-квартири п’ятисот розважальних супутникових телеканалів.
З книги «Знаходячи Бога в несподіваних місцях»
