Сьогодні хотілося пригадати росіян, які виступають проти війни в Україні. Але не тих, хто почав виступати в перші дні після масштабного вторгнення, а тих, хто «раптово» став противником війни після об’явлення «частково-всезагальної» мобілізації. І на цій відмінності варто наголосити: адже якщо першу, доволі не чисельну категорію людей, дійсно можна вважати супротивниками війни, то друга більш чисельна категорія такою по суті не є. Ці люди загалом не проти війни (якби були проти, то б висловили свою думку не через сім місяців після початку повномасштабних бойових дій), вони проти від своєї безпосередньої участі в цьому дійстві.
Ці люди проти того, щоб самим загинути або ж у крайньому випадку бути пораненими на цій війні. А стосовно гибелі та поранень інших людей, зокрема громадян України… то цим людям якось байдуже. Якби, знову ж таки, не було байдуже, то б вони неодмінно висловили незгоду з цим. Відчуваємо, що хтось стверджуватиме, що не так просто висловлювати свій протест у тоталітарній державі, якою є нинішня росія. Особливо, коли за висловлювання своєї громадянської позиції загрожує тривалий тюремний термін. Що поробиш, правда має свою ціну, недаремно ж Господь Ісус Христос запевняє: «Блаженні гнані за правду, бо їхнє є Царство Небесне» (Мф. 5:10). І це Боже запевнення стосується захисту правди в будь-яких її проявах, зокрема тих випадків, коли війну називають війною, а не «спеціальною військовою операцією».
А більшість росіян, які начебто виступають проти війни, а точніше проти своєї участі в ній, не спроможні назвати війну війною (їм страшно), вони просто приховують своє боягузтво мирними гаслами. У цих гаслах насправді немає нічого поганого, толку втім від них теж ніякого, адже це лише гасла, які не підкріплені реальними справами. А добрими намірами, а саме цим і є подібні гасла, всім добре відоме куди вимощена дорога. Якщо хто призабув, то дорога ця прямує до пекла.
І це зовсім не заяложений фразеологізм, а цілком біблійний принцип. Ми вже пригадали про нагороду, яку обіцяє Христос тим людям, які боронять правду, а що стосовно посмертної долі тих, хто боїться речі називати своїми іменами? Відповідь на це запитання дає книга Одкровення Іоанна Богослова: «Боязких же і невірних, мерзотних і убивць і любодіїв, і чародіїв та ідолослужителів, і всіх неправдомовців – доля в озері, що горить вогнем і сіркою. Це смерть друга» (21:8). Уявіть тільки собі, Біблія прирівнює боязких відстоювати правду з невірними, убивцями, ідолянами і чародіями! Як вам такий розворот подій? Певно, мало кому сподобається, що його власне небажання називати речі своїми іменами Богом прирівнюється до вбивства або служіння демонічним силам.
Але, як на нашу думку, більшість росіян, які тікають сьогодні від війни, таке прирівнювання мало цікавить, для них зараз головне, щоб уникнути «часткової» мобілізації та пересидіти скрутні часи в більш безпечному місці. От лише мало хто з них задається питанням: скільки триватимуть ці скрутні часи? А посмертна доля їх навряд чи зараз цікавить. Якщо цікавить взагалі.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Проти війни
Ваш коментар:
