Навіщо славити Бога?

«Бо всяка плоть як трава, і всяка слава людська як цвіт на траві; як засохне трава, і цвіт її одпаде; Слово ж Господнє перебуває повік» (1Пет. 1:24,25). Як нескладно здогадатися, слава Господня теж перебуватиме повік. А повік, між іншим, це не велика кількість часу, повік – це безмежність! Це те, що не збагнути людським розумом, а можна лише сприйняти на віру. Втім, як і інші біблійні речі, які підтверджуються, а разом з тим і перевіряються часом. Звісно не в масштабах вічності, але доволі тривалого періоду часу, адже недаремно апостол Петро попереджав, що зовсім «не зволікає Господь з виконанням обітниці, як деякі вважають те зволіканням; але довготерпить заради нас, не бажаючи, щоб хто загинув, а щоб усі прийшли до покаяння» (2Пет. 3:9).

Але багатьом людям уривається терпець з чеканням Божих обітниць, тому вони обирають сторону світу цього. Саме про таких людей сказано, що вони «полюбили більше людську славу, ніж славу Божу» (Ін. 12:43). Хоча, слід зауважити, що багато людей шукає лише привід, щоб відкинути Божу славу та обрати славу людську, тому вишукують невідповідності в Біблії або ж сприймають Боже зволікання як доказ Його не існування. Втім, чого там приховувати, переважна більшість взагалі не задумується про Божу славу, їм і людської слави цілком достатньо, попри всім відомий факт, що слава людська вкрай мінлива річ. І щоб переконатися в цьому не треба так багато часу… Але більшість людей обирає все ж таки славу людську за відсутності, як вони помилково вважають, гідної альтернативи.

«Бо згрубіло серце людей цих, і вухами туго чують, і очі свої стулили, щоб не побачити очима, і не почути вухами, і серцем не зрозуміти, і не навернутися, щоб Я зцілив їх» (Мф. 13:15), – судячи з Христових слів, ця духовна хвороба зовсім не нова, так що не варто сильно нарікати на оточення, якому загалом байдуже до вірних з їх постійним закликом славити Господа. Закликом, що викликає подив у людей світу цього: «Навіщо людям взагалі славити Бога?» – таким питанням час від часу задаються вони. Що можна відповісти на це, начебто логічне, з погляду людей зовнішніх до Церкви, питання? – Передусім, це підготовка до життя в небесних оселях, де всі будуть прославляти Господа. І цей факт зовсім не має дивувати, адже «як написано: “Не бачило око‚ і вухо не чуло, і на серце людини не приходило те, що Бог приготував тим, хто любить Його”» (1Кор. 2:9). І як, питається, можна буде стриматися в такій ситуації, споглядаючи невимовну красу? І не тільки споглядати, але бути її складовою частиною? Звісно, що ніяк, це буде просто рефлекторна реакція захоплення, на кшталт, коли в нас перехоплює дух від мальовничого краєвиду, який раптом відкривається нашому погляду. Пригадуєте почуття, які тоді охопили вас? Так от, помножте ці захопливі емоції разів так на сто, і триватиме це буде вічність. А вічність, як ми вже з’ясували – це те, що не збагнути людським розумом, а можна лише сприйняти на віру.

Так, це буде після нашої смерті, точніше переходу у вічне життя, проте відблиски цієї радості можна пізнати, звісно, у вкрай малій мірі (але це все ж таки краще ніж нічого), вже тут за земного життя. І щоб пізнати цю радість достатньо лише почати прославляти Бога за всі милості і добродійства Його: «Прославляйте Господа і призивайте ім’я Його. Сповіщайте між народами про діла Його. Співайте Йому і славте Його, розповідайте про всі чудеса Його. Хваліться іменем святим Його. Нехай радіє серце тих, що шукають Господа» (Пс. 104:1-3).

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docНавіщо славити Бога?


Ваш коментар:

Попередній запис

Слава Божа і слава людська

Біблія – єдина книга, яка дає відповіді на усі запитання, і дізнатись відповідь на запитання «Кому належить слава?», також можна ... Читати далі

Наступний запис

Плата за невдячність

Проблема багатьох громадян України в тому, що вони не люблять ту землю, на якій живуть. Відразу зауважимо, що любити рідну ... Читати далі