«Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто ради Мене згубить душу свою, той її збереже», – ці Ісусові слова повторюються в Євангеліях шість разів, і Його власне життя підтвердило цей принцип, бо Ісус почав зазнавати втрати, ледве присвятивши Себе публічному служінню. Натовпи йшли за Ним слідом, пред’являючи все більше вимог. Зростав спротив. Врешті-решт Ісус втратив Своє життя.
Бернар Клервоський сформулював чотири етапи духовного зростання: (1) любов до себе заради себе самого; (2) любов до Бога заради себе самого з огляду на те, що Бог робить для нас; (3) любов до Бога заради Бога, безкорисливо; (4) любов до себе заради Бога, усвідомлюючи велику Божу любов до нас. Я б додав ще один пункт, що характеризує «батьківський» етап духовної зрілості: любов до інших заради Бога.
Християни найбільше впливають на оточення, демонструючи жертовну любов, – найефективніший спосіб по-справжньому змінити цей світ. Батьки проявляють любов, проводячи всю ніч біля хворих дітей, працюючи на двох роботах для оплати навчання, жертвуючи заради дітей власними бажаннями. І кожна людина, що йде за Ісусом, пізнає аналогічну модель поведінки. Боже Царство віддає себе в любові, оскільки саме це Бог зробив для нас.
Ісус не зневажав себелюбство. Він заповідав любити ближнього, як самого себе. Ісус учив, що найбільше задоволення приносить не самомилування, а служіння іншим. Ми розвиваємося або «реалізуємося» для того, щоб ділитися своїми дарами з тими, хто благословенний менше за нас.
Деякі молоді люди «у пошуках себе» вирушають у пустелі або починають займатися медитацією, Ісус же сказав, що ми знаходимо себе, дивлячись не всередину, а назовні, – не через самоаналіз, а через справи любові. Врешті-решт, Ісусове пророцтво: «Хто згубить душу свою, той її збереже», – підтверджує свою істинність, оскільки спрямоване вниз підпорядкування веде вгору.
З книги «У пошуках невидимого Бога»
