Люди, які проходять через тривалі страждання, відмічають прояв фактору втоми. Спочатку, незалежно від виду хвороби, вони опиняються в центрі уваги. Їх поштові скриньки забиті листівками, а столи заставлені квітами. Проте з часом увага слабшає.
Проблеми, які ніяк не вирішуються, бентежать і тривожать нас. У своїй автобіографічній книзі Бетсі Бернхем відмічає, що з кожним наступним рецидивом її раку побачитися з нею приходило все менше людей. Чим більше затягувалася хвороба, тим більше ранимою і переляканою ставала Бетсі. І ще вона ставала все більш самотньою. Деякі християни гнівалися, що їх молитви про зцілення залишалися без відповіді, – неначе Бетсі була в цьому винна. Вони втрачали віру і відходили, примушуючи її, окрім болю, боротися ще і з відчуттям провини і з ненавистю до самої себе.
Про подібні переживання можуть розповісти і батьки дітей з генетичними дефектами. Відразу після пологів на них обрушується шквал співчуття, проте незабаром він спадає. Потреб і емоційних труднощів у батьків стає все більше, а пропозицій про допомогу – все менше.
У свій перелік плодів Духа Павло включив один, який перекладається за допомогою слова, яке звучить доволі архаїчно: «довготерпіння». Було б непогано воскресити це слово, так само як і принцип, що міститься в ньому, у його буквальній формі для застосування до проблеми тривалих страждань.
Наступне скажу з обережністю, але все таки скажу. Я вірю, що ми в Тілі Христовому покликані демонструвати любов, коли Бог явним чином цього не робить. У людей, що зазнають страждання (і особливо – тривалі), частенько виникає відчуття, що Бог покинув їх. Ніхто не виразив це краще, ніж Клайв Льюїс у зворушливому щоденнику, який він вів біля смертного одру його дружини («Біль втрати. Спостереження»). Льюїс писав, що в момент його найбільшої нужди Бог, Який завжди був поруч, раптом неначе став далеким і байдужим. Бог немов хлопнув дверима і закрився зсередини на подвійний засув.
Іноді ми повинні вимовляти молитви, які людина, що страждає, не може вимовити. У моменти надзвичайного болю і скорботи Божа любов частенько може бути сприйнята тільки через тіло звичайних людей, як ви і я. Саме таким чином ми і можемо функціонувати, як Тіло Ісуса Христа.
З буклету «Допомога в стражданнях»
