В очікуванні чудес

Багато людей сподівається на диво: у власному житті, у житті близьких, у країні, у цілому світі. Не можна в цьому прагненні до чогось кращого звинувачувати людей чи тим більше з них глузувати, адже людина не може жити без надії. Хоча б такої примарної. Але з іншого боку не треба тішити себе зайвими ілюзіями, не треба самозаспокоюватися, присипляти власну пильність, що все минеться якось собою. Насправді дива стаються не так часто, як би того хотілося нам.

Але не варто зневірятися, бо є один засіб, який дозволить не те що змінити життя на краще, а буквально преобразити його. Цей спосіб доступний всім і кожному, у будь-який момент дня і ночі, як свого часу казав апостол Павло: «Ось тепер час сприятливий, ось тепер день спасіння» (2Кор. 6:2). Певно, ви здогадалися, що далі мова піде про запрошення Господа Ісуса Христа у власне життя.

Про те, що Ісус здатен змінити життя до кращого знають практично всі, навіть атеїсти… І те, що це дійсно допомагає, теж чудово знають, але… не поспішають це робити, адже з Ісусом неможливо жити так, як жили раніше. Життя з Ісусом, прийняття Його у власне життя вимагає покаяння, перегляду саме свого, а не чужого життя. І не тільки перегляду, але й поправу. А на це здатна не така вже велика кількість людей (щоб там собі не придумували вірні про те, що кається маса людей, незліченна маса залишається, і повірте, залишиться за межами Церкви) саме через відмову каятися у власних гріхах. Гріх для цих людей виявляється бажанішим та солодшим за життя з Христом.

Тут саме місце пригадати Христові слова про те, що люди «полюбили темряву більше, ніж світло, бо діла їхні були лихі» (загалом, ми їх щойно згадали), узяті з 3-го розділу Євангелія від Іоанна, проте який сенс повторювати настільки очевидні, навіть для атеїстів, речі? Адже переважна більшість людей все одно залишиться при своїй думці, швидше сподіваючись на якесь невідоме чудо, ніж на Бога Живого.

«Симон-Петро відповів Йому: Господи, до кого нам іти? Ти маєш слова життя вічного, і ми увірували і пізнали, що Ти Христос, Син Бога Живого» (Ін. 6:68,69), – але це був апостол Петро, для якого «слова життя» мали настільки велике значення, що він покинув свого часу багатий улов риби заради слідування за мандруючим Вчителем (див. Лк. 5:11). А на це, насправді, здатні не так багато людей, і тому чекати подібного від наших співвітчизників теж не варто. Якщо їм так хочеться надіятися на невідоме чудо: у власному житті, у житті близьких, у країні, у цілому світі, нехай далі надіються. Нехай чекають.

«Було Світло істинне, що освітлює кожну людину, яка приходить у світ. У світі був, і світ через Нього постав, і світ Його не пізнав. До своїх прийшов, і свої Його не прийняли. А тим, які прийняли Його, що вірують в ім’я Його, дав силу дітьми Божими бути, які не від крови, не від похоті плотської, не від хотіння чоловічого, а від Бога народилися» (Ін. 1:9-13), – а цим щасливчикам, блаженним у біблійному розумінні, відкривається якщо не відразу, але з часом доволі проста житейська істина: життя з Богом – це справжнє диво. І пізнавши цю істину така людина вже не потребує жодних інших чудес.

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docВ очікуванні чудес


Ваш коментар:

Попередній запис

Скрізь і завжди

Загалом про надію на Бога треба говорити повсякчасно. Адже як світ дізнається про неї? Та і ми, вірні, можемо час ... Читати далі

Наступний запис

Про Майбутнє України

У черговий (що немаловажне) День Незалежності України, прийнято говорити про історію країни, виклики, які ставлять перед нею день нинішній і ... Читати далі