Час і надія на Бога

Загалом і по нинішній день в Україні є ще чимало людей, які ностальгують за срср. Особливо за брежнєвськими часами, часами «стабільності» та відносного добробуту населення. Проте ті самі люди не дуже полюбляють Михайла Горбачова та його «перебудову», внаслідок якої начебто розвалився срср і закінчилися часи «стабільності» та «добробуту». Проте цим людям невтямки, а взагалі може бути не цікаво, що підвалини до руйнації срср заклав саме Брежнєв, підсадивши радянську економіку на нафтогазову іглу, а в часи Горбачова падіння цін на нафту спричинило обвал вкрай неефективної радянської економіки. Сама ж горбачовська «перебудова» була невдалою спробою якось врятувати радянську економіку, яку була на той момент просто приречена.

Але шанувальникам срср такі історичні факти не цікаві, вони просто ностальгують за молодістю, яка припала на часи срср – от насправді справжня причина ностальгії за радянським минулим. А до причин розвалу «совка» їм якось байдуже. А якби це було не так, яка різниця, що вони думають з того приводу? Історичні процеси йдуть, керовані Божою волею, і байдуже, що ті чи інші люди думають з того приводу. Загалом, у людей у такій ситуації є вибір: прийняти Божу волю чи відкинути її з усіма відповідним наслідками. Якщо ж людина приймає Божу волю, то вона постає перед вибором: приймати в цьому посильну участь або ж залишатися спостерігачем. Хоча не факт, що в цієї людини вийде залишитись осторонь від подій. Здавалося б, усе зрозуміло, але є ще один момент, на якій діяльні люди воліють не звертати увагу. Це питання часу.

«Єдине ж не повинно бути приховане від вас, улюблені, що у Господа один день, як тисяча років, і тисяча років, як один день. Не зволікає Господь з виконанням обітниці, як деякі вважають те зволіканням; але довготерпить заради нас, не бажаючи, щоб хто загинув, а щоб усі прийшли до покаяння» (2Пет. 3:8,9), – і ці біблійні слова не в меншій мірі стосуються людей, які палко прагнуть позитивних змін. Як у власному житті, так і в житті держави, суспільства. А Господь зволікає …принаймні в багатьох людей стосовно цього складається таке враження. І тому вони намагаються взяти все у свої руки, не узгодивши своїх планів з волею Божою. Щоб у підсумку отримати зовсім небажаний результат: як, наприклад, Авраам з Ізмаїлом, з чиїми потомками ізраїльтяни, інші Авраамові нащадки, воюють вже півтора тисячоліття. Можна не на мить не сумніватися, що зовсім не цього хотіла Сарра, коли воліла мати дитину.

А тепер повернемося до наших сумних українських реалій. Усі ми бажаємо перемоги та найскорішого припинення війни. А разом з тим і розвалу рф, щоб у майбутньому вона, як кажуть в Одесі, «не робила нам нерви». Це неодмінно станеться, але для цього потрібен певний, визначений Богом час. Скільки саме, відомо лише одному Богові, нам же, вірним, зі свого боку потрібно молитися про скоре настання цього часу і не забувати, що долі світу залежать не від свавілля безумних диктаторів чи ухвалених рішень так званих «лідерів цивілізованого світу». Долі світу залежать виключно від волі Божої і тому не варто зневірятися, адже де Бог – там завжди надія, «а надія не посоромить, тому що любов Божа влилась у серця наші Духом Святим, даним нам» (Рим. 5:5)

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docЧас і надія на Бога


Ваш коментар:

Попередній запис

Прагматичні вірні

Багато людей вважає віруючих людей недолугими наївними простаками. Не сперечатимемося з тим, що серед кола вірних трапляються і такі люди, ... Читати далі

Наступний запис

Скрізь і завжди

Загалом про надію на Бога треба говорити повсякчасно. Адже як світ дізнається про неї? Та і ми, вірні, можемо час ... Читати далі