Стосовно попереднього допису присвяченому євангельському стандарту влади в багатьох вірних можуть виникнути певні зауваження. Тому зі свого боку хочемо відразу спростувати деякі з них.
Передусім, це стосується покори владі. Так, Біблія вчить нас, що «усяка душа нехай підкоряється вищій владі, бо немає влади не від Бога; існуючі ж власті поставлені Богом» (Рим. 13:1). Проте це в жодній мірі не дає права, повторюємо, у жодній мірі не дає права можновладцям зловживати владою. У тому самому уривку з Послання до Римлян, сказано, що «начальники страшні не для добрих діл, а для злих» (13:3), а якщо «начальники», тобто люди наділені певною, будь-якою владою, самі коять зло, а не творять добро, як від них чекає Біблія, тоді що з ними робити? Усувати з посади, яку вони займають, і притягувати до відповідальності. Але в жодному випадку не намагатися виправдовувати їх і вчити оточуючих, що треба коритися будь-якій владі, бо інакше Україна з часом може перетворитися в лукашенківську Білорусь, долю якої вирішує свавільний диктатор (до рівня путінської рф Україна ніколи не опуститься, бо варто віддати належне, росіяни в плані деградації досягли недосяжної глибини).
Тепер же стосовно євангельського стандарту влади. Загалом євангельські стандарти можна охарактеризувати лише одним Христовим закликом: «Будьте досконалі, як Отець ваш Небесний досконалий» (Мф. 5:48). Ясна річ, що нам ніколи не досягнути Божої досконалості та Його стандартів, про які ми дізнаємося з Біблії. Проте це в жоднім мірі, повторюємо, у жодній мірі, не дає нам права відкидати, а тим більше їх зневажати. Ці стандарти задані Богом, по-перше, через те, що Він не може діяти якось інакше, а по-друге, ці стандарти дані нам для зростання. Вони мають стати для нас ідеалом, до якого ми маємо прагнути. А ідеал для того існує, що його неможливо досягнути, проте він не дає нам розслабитися у своєму зростанні і не дає приводу для самозвеличення, що ми начебто досягли настільки значних висот, що прагнути вище просто не має сенсу.
«Хто хоче між вами бути більшим, нехай буде вам слугою. І хто хоче між вами бути першим, нехай буде вам рабом» (Мф. 20:26,27), – ці слова Спаситель звернув до Своїх учнів, але що заважає нам сприйняти їх на власну адресу? І в цьому питанні треба акцентувати увагу саме на слові «заважає», бо якщо ми розберемося з цією завадою, тоді зрозуміємо, що ці слова стосуються нас не в меншій мірі, ніж Христових учнів. І це стосується не тільки можновладців, але буквально всіх, хто вважає себе послідовником Христовим. І кожному вірному довірено багато, за яке з часом його спитають (див. Лк. 12:48). Але недотримання вірними покладеного на них Богом не дає жодного права можновладцям зловживати покладеною на них владою, а вірним, у свою чергу, зловживання можновладцями своєю владою не дає жодного права ігнорувати чи тим більше применшувати Божі стандарти викладені в Біблії.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Євангельський стандарт влади (закінчення)
Ваш коментар: