Провідники Божої благодаті

Не хочете зазнати краху в житті? Не хочете, так би мовити, залишитися біля «розбитого корита»? – Тоді не надійтесь на себе, свої сили, близьких і друзів, гроші, корисні зв’язки, на можновладців, на державу, на різноманітні міжнародні фонди та інституції. І на Церкву, до речі, надіятися теж не варто. А на кого варто надіятися, так це лише на Бога Живого.

Проте і в надії на Бога є чимало «підводних каменів», через які багато людей зневірюються і повертаються до колишніх надій. Хочете дізнатися, які ці «камені»? – Насправді, їх не треба довго шукати, основний «камінь», об який раз за разом розбивається ваше сподівання на Бога, ви можете без жодних труднощів побачити у власному відображенні в дзеркалі. Бо як ми не намагалися покладатися на Бога у своєму житті, все одно в першу чергу будемо надіятися на власні сили, будемо сподіватися, що цього разу зможемо без Божої допомоги якось «проскочити». І «проскакуємо», і справляємося своїми силами (принаймні, так вважаємо), не залучаючи на допомогу Бога (знову ж таки, так вважаємо), доки не зазнаємо чергової поразки, болючого падіння чи ще якогось негаразду в житті.

Так вже повелося з першого гріхопадіння, що доки людина не зазнає низки негараздів, поразок і падінь, вона не звернеться за допомогою до Господа. Звичайно, вона може просити Бога про допомогу і без цього болючого досвіду, проте доки вона не здобуде цей досвід, її стосунки з Богом носитимуть зовсім інший характер, ніж тоді, коли людина на власному досвіді не пересвідчиться в істинності біблійних слів: «Від скорботи походить терпіння, від терпіння – досвідченість, від досвідчености – надія, а надія не посоромить, тому що любов Божа влилась у серця наші Духом Святим, даним нам» (Рим. 5:3-5).

Отже, по-справжньому надіятися на Бога важко, деколи може здаватися, що неможливо, але так може здаватися лише на перший погляд, адже «вірний Бог, Який не попустить вам, щоб ви були спокушені більше, ніж можете, але разом із спокусою дасть і полегшення, щоб ви могли перенести» (1Кор. 10:13), і саме за гранню цього «неможливого» з’являється надія на Бога. Так, це важко, так, це вкрай болісно, але саме таким чином ми вчимося по-справжньому довіряти Богові і не покладатися на власні сили чи інших людей.

Але хіба така надія відкидає допомогу інших людей? Авжеж ні! Просто ми сприйматимемо цю допомогу не як жест доброї волі, не як обов’язок людей стосовно нашої персони (а так про себе приємно думати, чи не так?), а як Боже піклування, яке люблячий Господь подає нам через оточуючих. І те саме піклування Він здійснює нашими руками іншим людям, звісно, за умови, коли погоджуємося допомагати близьким і ближнім. Як вам такий погляд на світ? Хіба це не чудово, коли в будь-якому доброму жесті інших людей, у будь-якій, навіть найдрібнішій допомозі, ми будемо бачити благу руку Божу?

А хіба не буде чудовіше, коли ми самі станемо тим джерелом, через яке Господь буде допомагати людям, коли ми станемо провідниками Божої благодаті, як Він заповідав у Своїй Нагорній проповіді: «Ви – світло світу. Не може сховатися місто, яке стоїть на верху гори. І не запалюють світильник, щоб поставити його під посудину, але на свічник, – і світить всім у домі. Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного» (Мф. 5:14-16).

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docПровідники Божої благодаті


Ваш коментар:

Попередній запис

Про надію

Якою б темною не була ніч, услід за нею настає ранок. Завжди. Багато хто з вас переживав руйнівні особисті втрати ... Читати далі

Наступний запис

Найголовніша надія

Людина просто не може жити без надії. Не даремно кажуть, що «надія помирає останньою». Без надії людина буквально помирає, через ... Читати далі