Про надію

Якою б темною не була ніч, услід за нею настає ранок. Завжди.

Багато хто з вас переживав руйнівні особисті втрати та все ж, з Божою допомогою, ви не лише вижили, але і вийшли з них сильнішими і кращими людьми. Але якби ви втратили надію, що тоді? Втрата надії принесла б спустошення. Як можливо протриматися без надії?

Як можливо стійко продовжувати рухатися, коли у вас немає надії? Як ви можете прожити своє життя осмислено, не маючи хоч якоїсь надії?

Відстрочена надія

«А без віри догодити Богові неможливо» (Євр. 11:6). Одного разу я чув проповідь, яка називалася «Без віри це маловірогідне», в якій пастор використовував наведений вище вірш, як її основу.

Можливо, ми недостатньо піклуємося про формування надії? Можливо ми забули, що «віра ж є здійснення очікуваного і впевненість у невидимому» (Євр. 11:1)?

Що ж це, те, чого ви чекаєте? Чи усе ще яскраво палає надія у вашому серці, або ж вона повністю згасла за роки розчарувань і невдач?

У книзі Притч (13:12) сказано: «Надія, яка довго не збувається, мучить серце, а бажання, що сповнилося, – як древо життя». А точне буквальне значення єврейського слова «відстрочений» це – «тривалий», тобто «продовжений».

В якийсь момент ми втрачаємо надію і стаємо переконаними в тому, що Бог не чує нас. Чи, що весь цей час ми просто мріяли. Що ми зогрішили і позбулися Божих благословень. Чи що… взагалі Бога немає. Навіщо подовжувати муки?

Ми вже надто багато разів чекали відповідей на наші молитви. Ми були переконані, що прорив прийде цього року, і так рік за роком, десятиліття за десятиліттям. Ми були упевнені, що наші обставини зміняться, але цього ніколи не відбувалося. Ми знали, що найгірший сценарій просто неможливий, але саме це і сталося. І що тепер?

Бог ніколи не розчарує

Дехто з вас каже: «Я вже втомився сподіватися, надіятися і чекати. Я стаю усе більш ранимим. Я просто прийму усе як є і змирюся з цим нікчемним існуванням. І хоч би не переживатиму більше жодних розчарувань. Я просто не зможу впоратися з цим знову».

Можливо, ви вже дійшли такого висновку, але не Бог. І якщо ви є Його дитиною, то Він активно діє для вашого добра. Як би банально це не звучало, Він ніколи не розчарує вас. Ніколи.

Обставини можуть складатися не так, як ми чекаємо. Ми можемо переживати неймовірні втрати і проходити через суворі випробування. Можливо, ми переживемо розчарування через помилкові вірування і очікування.

Але якщо ви цілком довірите своє життя Господові, то не лише зможете пройти усе це, але Він супроводжуватиме вас упродовж усього шляху. Більше того, усе погане Він використовує для блага, щоб наприкінці ви стали більш схожими на Ісуса, більш наповненими вірою, глибше вкоріненими у мирі і безпеці, і навіть радіснішими.

У цьому сама природа нашого Бога. У Ньому немає нічого, що могло б розчарувати.

Навіть біблійні герої сумнівалися

Якщо ви прямо зараз переживаєте глибоке розчарування, дозвольте мені підбадьорити вас. Якою б темною не була ніч, услід за нею настає ранок. Завжди.

Є в Біблії псалми, які повні безнадійності і відчаю, як Псалом 87, який завершується словами: «Віддалив Ти від мене друга й ближнього, знайомих моїх» (Пс. 87:19). Але наступний псалом починається словами: «Повіки співатиму, з роду в рід сповіщатиму істину Твою устами моїми» (Пс. 88:2).

Так, «звечора плач, а на ранок – радість» (Пс. 29:6). Одного разу ваш ранок настане – і це так само вірно, як те, що сонце сходить і те, що Бог є Богом. Він гідний вашої надії.

Тому псалми повні вигуків болю і страждань, включаючи слова: «Доки, Господи?», що повторюються неодноразово. Наш Отець хотів, щоб ми знали, що навіть великі біблійні герої билися з невірою і сумнівами, запитуючи Бога, коли ж Він відповість, – якщо взагалі відповість, – на їх молитви. Так, Бог бажав, щоб ці вірші були в Біблії, щоб підбадьорювати, а не розчаровувати нас.

Отже, ви не одні проходите ці довгі долини безнадійності і відчаю. Але вам також слід знати, що Бог завжди залишається вірним. Навіть під час випробування ви можете переживати Його любов і відчувати Його руку. І ви можете дорослішати і зростати у вірі.

Ісус живий і Він повертається

Є ще інша причина для надії. Ісус воскрес з мертвих. Могила не могла утримати Його. І Він воскрес, попри те, що учні були занадто пригноблені і злякані, щоб вірити. Коли Він помер, вони думали, що усьому кінець. Але насправді це був початок!

Одного цього факту достатньо, щоб стояти до кінця, що б не відбувалося: Ісус воскрес, Він живий, сидить на троні і повернеться на землю. Як я можу втратити надію, якщо завжди поглядаю на Нього?

Покладіться на Нього і ви побачите, що Він гідний вашої довіри. У Ньому ви знайдете справжнє джерело вічної надії.

Автор: Майкл Браун

Попередній запис

Надія помирає останньою

Як часто доводиться чути подібні слова. По суті надія – це невід’ємний компонент нашого життя. Життя без надії – це ... Читати далі

Наступний запис

Провідники Божої благодаті

Не хочете зазнати краху в житті? Не хочете, так би мовити, залишитися біля «розбитого корита»? – Тоді не надійтесь на ... Читати далі