Михей та Ахав

або що важливіше: гірка правда чи солодка брехня?

Загалом багатьом людям невтямки, що Біблія буквально переповнена великою кількістю житейських історій, які до того ж можуть принести не абияку користь читачу. Деякі історії можуть бути цілком анекдотичними, як, наприклад, та, що свого часу сталася з царями двох сусідніх держав: Юдеї та Ізраїлю. Далі ми наведемо її в дещо стислому вигляді зі своїми коментарями, ну, а хто хоче прочитати її в повному обсязі без наших купюр, то про все це може дізнатися з 18-го розділу Другої книги Хронік.

Отже, «1 і було в Іосафата (царя Юдеї) багато багатства і слави; і поріднився він з Ахавом (царем Ізраїлю). 2 І пішов через кілька років до Ахава в Самарію (столицю Ізраїльського царства); і заколов для нього Ахав багато худоби дрібної і великої, і для людей, які були з ним, і схиляв його йти на Рамоф галаадський (тобто нищити сусідів-сирійців – бачите, за останні три тисячі років нічого не змінилося на Близькому Сході)». А в ті часи було прийнято дізнаватися через пророків Господню волю стосовно здійснення своїх задумів. Так само вирішили вчинити обидва царі: «4 І сказав Іосафат царю Ізраїльському: запитай сьогодні, що скаже Господь. 5 І зібрав цар Ізраїльський пророків чотириста чоловік і сказав їм: чи йти нам на Рамоф галаадський війною, чи утриматися? Вони сказали: йди, і Бог віддасть його в руку царя. 6 І сказав Іосафат: чи немає тут ще пророка Господнього? запитаємо й у нього (виходить, у ті часи теж були люди, які казали те, що від них хотіли почути, так і ті люди, які казали правду)».

«7 І сказав цар Ізраїльський Іосафату: є ще один чоловік, через якого можна запитати Господа; але я не люблю його, тому що він не пророкує про мене добре, а постійно пророкує лихе; це Михей, син Іємвлая. І сказав Іосафат: не говори так, царю. 8 І покликав цар Ізраїльський одного євнуха, і сказав: сходи скоріше за Михеєм, сином Іємвлая. 9 Цар же Ізраїльський та Іосафат, цар Юдейський, сиділи кожен на своєму престолі, одягнені в царський одяг; сиділи на площі біля воріт Самарії, і всі пророки пророкували перед ними. 10 І зробив собі Седекія, син Хенаани, залізні роги і сказав: так говорить Господь: цими поколеш сиріян до знищення їх (який творчий підхід! Така людина зробила б не погану кар’єру на сучасному телебаченні)». Втім, вся решта від нього теж не відставала, хоча не так творчо: «11 І всі пророки пророкували те саме, говорячи: йди на Рамоф галаадський; буде успіх тобі, і віддасть його Господь у руку царя».

А тим часом царський посланець проводив «роз’яснювальну» бесіду з пророком Михеєм: «12 Ось, пророки одноголосно пророкують добре цареві; нехай би і твоє слово було таким самим, як кожного з них: проречи і ти добре». Втім, Михей стосовно цього був дещо іншої думки (на те він і пророк Господній): «13 Живий Господь, – що скаже мені Бог мій, те проречу я». Подальший діалог, що відбувся між Михеєм і царем Ізраїльським, просто дивовижний!

  • Цар: Михею, чи йти нам війною на Рамоф галаадський, чи утриматися?
  • Михей: Ідіть, буде вам успіх, і вони будуть віддані в руки ваші.
  • Цар: Скільки разів мені заклинати тебе, щоб ти не говорив мені нічого, крім істини, в ім’я Господнє?
  • Михей: Я бачив усіх синів Ізраїля, розсіяних по горах, як овець, у яких немає пастиря, – і сказав Господь: немає в них начальника, нехай повернуться кожен у дім свій з миром.
  • Цар Ізраїльський (своєму колезі царю Іосафату): Чи не говорив я тобі, що він не пророкує про мене доброго, а тільки лихе?

Цікавий підхід до правди в царя Ахава (саме так звали царя Ізраїлю) – він хоче чути правду, але таку правду, яка б задовольнила його. (Чи такий підхід до правди не тільки в Ахава, а в кожного з нас?). Кінець цього діалогу цілком передбачуваний: «І сказав цар Ізраїльський: візьміть Михея і… посадіть цього у в’язницю і годуйте його хлібом і водою бідно, доки я не повернуся в мирі». Як, напевно, ви вже здогадалися, Ахав живим з походу не повернувся…

Ну, тут начебто, самий час вдатися до розлогих роздумів про те, що гірка правда завжди краща за солодку брехню і т.д. і т.п. Але ви це і самі знаєте… І ми це знаємо. Не знаємо як ви, але ми постійно намагаємося обрати… не те, щоб солодку брехню, але зручну для себе правду. І як з цього вийти – не знаємо, єдина надія на Господа: що Він допоможе вибрати між правдою і брехнею – саме правду (а розрізнити їх буває вкрай важко), і підтримає нас на шляху слідування правдою. Навіть попри ту ціну, яку часом доводиться за це слідування платити.

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docМихей та Ахав

Попередній запис

Чому не варто надіятися на людей

Дозвольте дати вам одну маленьку пораду. Розумію, у світі і без мене більше ніж достатньо порадників (особливо куди і як ... Читати далі

Наступний запис

Надія помирає останньою

Як часто доводиться чути подібні слова. По суті надія – це невід’ємний компонент нашого життя. Життя без надії – це ... Читати далі