Чому не варто надіятися на людей

Дозвольте дати вам одну маленьку пораду. Розумію, у світі і без мене більше ніж достатньо порадників (особливо куди і як краще інвестувати гроші), проте все одно, дозвольте зробити це. До того ж, це може зберегти вам чималу суму грошей.

Отже, порада наступна: не варто сильно розраховувати, а тим більше надіятися на людей… і на власні сили також. Давайте відразу уточню чим, звичайно в моєму власному розумінні, відрізняється розраховувати від надіятися. Якщо можна так висловитися, коли ми розраховуємо на інших людей, ми припускаємо, що вони допоможуть нам у нагоді, а от коли надіємося на них… тоді ми впевнені в тому, що вони нам обов’язково допоможуть. Те саме може сказати в тому випадку, коли ми надіємося на власні сили – що ми не дамо маху, коли знадобиться повна концентрація наших умінь і сил. От такий стан справ, перед тим як розпочати обговорення чому не варто сильно розраховувати, а тим більше надіятися на людей і на власні сили.

Відразу зауважу, що на людей, ясна річ не всіх, розраховувати все ж таки варто. Адже ми не можемо самі прожити в цьому світі, хоча деякі люди намагаються довести собі і оточенню, що вони цілком самодостатні особистості… Ну що ж, хай це доведуть, коли в них, наприклад, заболить зуб. І цікаво, куди подінеться вся ця їхня самодостатність? Те саме стосується і інших сфер життя, а не тільки медицини загалом, та зокрема стоматології. Але от надіятися на людей, покладати на них всі сподівання все ж таки не варто, щоб у підсумку самим не розчаруватися в людях без відома тих самих людей… Адже, погодьтеся, це доволі типова як для нашого життя ситуація: ми собі назводимо планів на майбутнє, долучимо до цього цілу купу людей, а вони, ті люди, підведуть нас у найменш невідповідний, навіть критичний момент, саме тоді, як на нашу думку, ми потребували найбільше їхньої допомоги.

Певно, вам не раз доводилося стикатися з цим у власному житті: як у ролі «постраждалої» сторони, так і в ролі сторони «винуватої». І недаремно обидві сторони я взяв у «лапки», адже часто-густо ми розраховуємо на людей, а вони – на нас, без нашого (їхнього) відома! І питається, хто тут винен? – Люди, які покладають надії на інших людей без їхнього ж відома! Та навіть, якщо вони (чи ми особисто) були б у курсі цього, вони (ми) що – всесильні істоти, яким під силу подолати будь-які труднощі? Ясна річ, що ні. Але багато людей все одно не припиняє надіятися на інших людей, на уряд і військо, на НАТО і ЄС та інші міжнародні організації. Навіть у тих питаннях, які ці в принципі не можуть вирішити якби навіть хотіли. І що в підсумку? – Суцільне розчарування. Хто в цьому винен? – Насправді самі люди, коли починають надіятися на інших людей. Загалом, те ж саме стосується, коли людина надмірно покладається на власні сили.

Але найстрашніше в марному сподіванні на людей і на власні сили полягає не в розчаруванні, втраченому часі і, можливо, грошах. Найстрашніше тут те, що за цими сподіваннями люди часто забувають про Бога, саме Того, на Кого було б варто із самого початку сподіватися. Але і в цьому «мінусі» може проглядатися «плюс», адже розчарувавшись у людях і в собі, багато людей методом проб і помилок, нарешті приходять до надії на Бога Живого. Саме в те місце, від якого треба було розпочинати свій шлях. Проте, на превеликий жаль, це місце знаходять не так вже багато людей…

Автор: Михайло Лукін

Попередній запис

Чому важко надіятися на Бога

Згадуючи той факт, що загалом не так вже багато людей надіються на Бога, варто зауважити, що насправді на Бога не ... Читати далі

Наступний запис

Михей та Ахав

або що важливіше: гірка правда чи солодка брехня? Загалом багатьом людям невтямки, що Біблія буквально переповнена великою кількістю житейських історій, ... Читати далі