Наше свідчення

«Не надійтеся на князів, на синів людських, в них нема спасіння» (Пс. 145:3), – але переважна більшість людей саме на можновладців покладає надію, марно сподіваючись щось від них за це отримати. І якби ж допомагало… але люди все одно вперто надіються на сильних світу цього, які насправді виявляються слабаками.

«Не збирайте собі скарбів на землі, де черв і тля точать і де злодії підкопують і крадуть» (Мф. 6:19), – і знову ж, знаючи про мінливість земних статків, люди все одно шукають саме в них опору у власному житті. «Дійсно, адже не покладатися на Бога, Який то є, чи Його немає!» – так насправді міркує дуже багато людей, які ніби вважають, що вірять в існування Бога. А що вже казати про тих, хто вважає себе атеїстом? Навіть чергова криза, вже не кажучи, війна, яка перетворює людські статки, заощадження буквально в пил, тим самим доводячи слушність біблійних слів, все одно не переконує скептиків, які вважають загалом дурницею покладатися на Бога.

І що робити з цими людьми? Та нічого, якщо на них не діє потрібним чином Слово Боже, не переконують сумні реалії життя, то наші доводи і переконання не матимуть жодного ефекту. І зважаючи на це, не треба сильно перейматися з цього приводу – у світі є багато речей, які не залежать від нас. А є що і залежать, і на які ми повинні першочергово звертати свою увагу.

«Благаю вас, браття: милосердям Божим, представте ваші тіла в жертву живу, святу, благоугодну Богові, для розумного служіння вашого, і не уподібнюйтеся світові цьому, а змінюйтесь оновленням вашого розуму, щоб ви пізнавали, що є воля Божа, блага, угодна і довершена» (Рим. 12:1,2). Ці слова, звернені на адресу вірних римської общини, стосуються нас, вірних ХХІ століття, не в меншій мірі: ми так само покликані преображати доручений нашому піклуванню світ. Не зважаючи на те, що цей світ з цього приводу думає.

Але що робити з людьми, які не слухатимуть нас? На це дає чітку відповідь Господь Ісус Христос: «Якщо послухає тебе, то придбав ти брата твого. Якщо ж тебе не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб устами двох чи трьох свідків підтвердилося кожне слово. Якщо ж не послухає їх, скажи церкві; якщо ж і церкви не послухає, то нехай він буде тобі як язичник і митар» (Мф. 18:15-17). І чому цей Божий принцип не можна застосовувати відносно людей світу цього? Так, для напоумлення цієї людини з «твердою шиєю» (див. Діян. 7:51) не треба залучати певної церковної общини, проте достатньо буде особистого свідчення та свідчення кількох братів і сестер по вірі. Не хоче далі слухати? – Тим гірше для неї.

Між іншим, можна не сумніватися, що Господь протягом життя цієї людини неодноразово посилав з цією метою Своїх синів і дочок, і якщо ця жорстокосерда людина залишилася при своїй думці, що треба надіятися не на Бога, а на непевні земні речі і не менш непевних людей – це її особистий вибір. І відповідати за нього і розгрібати сумні наслідки цього вибору теж доведеться особисто їй. Ми ж, вірні, повинні тільки «не дати приводу тим, хто шукає приводу» (2Кор. 11:12), щоб тим самим виправдати їхнє сумління: тобто нам потрібно покладатися в усьому на Бога і свідчити про це оточуючим. Тим самим приймаючи посильну участь у Божому плані з преображення світу.

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docНаше свідчення


Ваш коментар:

Попередній запис

Навіщо нарікати?

Але пригадавши в минулому дописі про Божий план-виставу з преображення світу та Його підбір на ролі в цьому плані, не ... Читати далі

Наступний запис

«Залізна» логіка

«24 Отже, всякого, хто слухає ці слова Мої і виконує їх, уподібню мужеві мудрому, який збудував будинок свій на камені; ... Читати далі