«Залізна» логіка

«24 Отже, всякого, хто слухає ці слова Мої і виконує їх, уподібню мужеві мудрому, який збудував будинок свій на камені; 25 І пішов дощ, і розлилися річки, і знялися вітри, і ринули на будинок той, і він не впав, бо був збудований на камені. 26 А всякий, хто слухає ці слова Мої і не виконує їх, уподібниться мужеві нерозумному, який збудував будинок свій на піску; 27 І пішов дощ, і розлилися річки, і знялися вітри, і налягли на будинок той; і він упав, і руйнування його було велике» (Мф. 7:24-27). І цим піском, на якому багато людей зводять будівлю власного життя, можуть стати їхні марні сподівання на самих себе, оточуючих, можновладців, міжнародні фонди та організації. Загалом на будь-що і будь-кого, окрім Господа Бога… А всілякі життєві випробування доводять у черговий раз марність цих сподівань.

Але чомусь люди зовнішні до Церкви вважають, що написане в Біблії їх особисто не стосується. Що Слово Боже стосується тільки тих людей, які цікавляться ним, а вони тут ні до чого. Що те саме попередження про будинок на піску не має до них жодного відношення. Навіть знаходяться безглузді сміливці, які тішать себе тим, що «від усякого, кому дано багато, багато й вимагається, і кому багато довірено, з того більше й спитають» (Лк. 12:48). А тішать себе тим, що їм особисто довірено мало, тому і питати з них ніби нічого! «Залізна» логіка, нічого не скажеш… Лише в цієї начебто «залізної» логіки є кілька недоліків, які розбивають її вщент. Спробуємо в цьому розібратися.

Передусім, зверніть увагу, що це біблійний принцип, але мова докладніше про це піде пізніше.

По-друге, цей принцип вказує, що «кому багато довірено, з того більше й спитають». Там не вказано, що з того, кому мало довірено, взагалі не спитають. Спитають з усіх, з кожного особисто, просто в різній мірі… Але спитають.

І по-третє, не забувайте про контекст, з якого взятий згаданий біблійний вірш. Він узятий з Христової притчі про Його неминучий прихід. Варто уважно перечитати цю притчу, перш ніж наступного разу безглуздо виривати фрази з її контексту: «42 Господь же сказав: хто вірний і мудрий управитель, якого господар поставив над слугами своїми роздавати їм своєчасно міру хліба? 43 Блаженний раб той, господар якого, прийшовши, знайде, що він чинить так. 44 Істинно кажу вам: над усім маєтком своїм поставить його. 45 Якщо ж раб той в серці своїм скаже: не скоро господар мій прийде, і почне бити слуг та служниць, їсти і пити та упиватися, – 46 то прийде господар раба того у день, коли він не сподівається, і в годину, якої не відає, і розітне його, і визначить йому долю з невірними. 47 Раб же той, який знав волю господаря свого, та не був готовий і не робив за волею його, буде багато битий. 48 А той, хто не знав і зробив щось гідне покарання, буде битий менше. Від усякого, кому дано багато, багато й вимагається, і кому багато довірено, з того більше й спитають» (Лк. 12:42-48). Зауважте, наскільки фраза відрізняється за об’ємом від усього обсягу притчі та скільки важливої інформації люди намагаються уникнути! А це, між іншим, стосується кожного особисто. Але для початку знову ж зверніть увагу на те, що «той, хто не знав і зробив щось гідне покарання, буде битий менше». Менше, але буде битий! І здається, від того йому не буде аж ніяк легше.

А тепер настав час пригадати, що люди у своїй «залізній» логіці незнання біблійних істин намагаються прикриватися… ви не повірите – біблійними істинами! Як мовиться, шах і мат, добродії! Все ви чудово знаєте, принаймні базові біблійні речі (ті ж самі заповіді Господні), ніхто не перешкоджає вам вивчати Біблію, просто ви не хочете цього робити і вигадуєте задля власного виправдання усілякі безглузді дурниці, які тільки погіршуватимуть ваше становище перед Всевишнім. Але більшість людей попри це далі буде покладатися на свої непевні сили, на таких же непевних людей і різноманітні життєві обставини, ніж на Бога Живого. І далі будуть зводити будівлю власного життя на хисткому піску сподівання на будь-що і будь-кого, окрім Господа Бога…

Автор: Михайло Лукін

Попередній запис

Наше свідчення

«Не надійтеся на князів, на синів людських, в них нема спасіння» (Пс. 145:3), – але переважна більшість людей саме на ... Читати далі

Наступний запис

Бог – наша надія

Коли ми приходимо до Бога, щиро каємося у своїх гріхах, віддаємо Йому своє серце і своє життя, ми, як правило, ... Читати далі