Я дійшов до переконання, що основний вклад, який можуть зробити християни, – це захищати людей від непотрібних страждань. Ми можемо «шанувати» біль. Найголовніше – це розуміти, що всякий біль спричиняє страждання, яким би не було його джерело: мігрень, фарингіт або гостра депресія. Перший крок на шляху допомоги людині, що страждає (чи в прийнятті нашого власного болю) – це визнати, що цей біль обґрунтований і заслуговує співчуття. Таким чином ми можемо почати вкладати в нього якийсь сенс.
Але частенько християни вкладають у страждання інший сенс. Так, підлити масла у вогонь страждань можуть відвідувачі лікарень. Ми здатні викликати відчуття провини: «Ви ж помолилися? У вас немає віри, що Бог зцілить вас?» Або ж внести замішання: «Чи не сатана заподіює вам ці страждання? Може усе так і мало бути? Можливо, Бог особливим чином обрав вас, щоб показати приклад іншим». Я з’ясував, що біль – надійний генератор відчуття провини. Усі ми здійснюємо вчинки, яких не варто було здійснювати, і, коли нас спіткають страждання, ми відразу ж починаємо винити себе в тому, що сталося.
Коли йдеться про сильні страждання, навіть висловлювання з благими намірами можуть мати болісний ефект. Можна по необережності сказати: «Бог, мабуть, сильно любив вашу дочку, що забрав її до Себе так рано», – і тим самим викликати в батьків, що страждають, думку про те, що краще б Бог любив їх дочку менше. Якщо ж ми скажемо: «Бог не дав би вам тягар важчий, ніж ви можете понести», – то людина, що страждає, може побажати собі слабкішої віри, щоб заслуговувати легшого тягарю.
Я поговорив з достатньою кількістю страждальників, щоб дізнатися, що біль, що спричиняється подібними висловлюваннями біля лікарняного ліжка, може перевищувати страждання від самої хвороби. Одна відома в християнських колах жінка яскраво описала страждання, що спричиняються дисфункцією скронево-нижньощелепного суглоба. Вона відчувала болі упродовж усього життя, та все ж, за її словами, їй було набагато болючіше отримувати листи від християн з осуджуючими коментарями, що спираються на примітивні формули, чому Бог допускає страждання. Напевно, основний вклад, який можуть зробити християни, – це не приносити людям непотрібних страждань.
З книги «Де Бог, коли я страждаю?»
