Чому не переосмислюють життя?

У зв’язку з останніми сумними подіями, що відбуваються в Україні, багато вірних почали вважати, що це стане добрим стимулом для людей зовнішніх до Церкви переосмислити власне життя. У певній мірі це припущення має слушність. Проте лише в певній мірі. Адже багато людей настільки загрузли у світі цьому, що не мають можливості підвести свій погляд вгору і задуматися над своїм посмертним буттям. І з подібними житейським поглядом ми стикаємося в Христовій притчі про багача і Лазаря.

Пригадаймо, що казав багач Авраамові «будучи в муках»: «Змилосердься наді мною і пошли Лазаря, нехай умочить кінець пальця свого у воду та прохолодить язик мій, бо я мучусь у полум’ї цьому» (Лк. 16:23,24). З цих слів можна дійти висновку, що багач не змінився не на йоту: він не кається в колишньому гріховному житті і намагається розпоряджатися долею Лазаря, ніби для них двох все залишалося як і раніше: він і далі шанована в суспільстві людина, а Лазар – жебрак, чия думка абсолютно нікого не цікавить.

Звісно, дехто стверджуватиме, що це лише притча, яку слід сприймати в переносному значенні. Але тут відразу виникає зустрічне запитання: в якому саме переносному значенні? Що пекла взагалі не існує, чи ще щось? Виходячи з цього, можна стверджувати, що і решту Христових притч треба сприймати в тому самому зручному для себе ракурсі: відкидати те, що є незручним, некомфортним для нинішнього життя.

Між іншим, саме таке і жив вже згаданий багач: добре знаючи біблійні істини (пригадаймо, що він прохав Авраама, щоб той послав Лазаря в дім його батька для напоумлення п’яти своїх братів), він провадив власне життя «розкішно бенкетуючи», абсолютно забувши про убогого Лазаря. Хоча потрапивши до пекла відразу пригадав і Лазаря, і біблійні істини, проте в принципі залишився тою самою людиною, яку мало цікавила думка оточуючих.

Отже, якщо сприймати цю Христову притчу серйозно (що і варто робити для власного ж блага), можна дійти до таких висновків:

  1. Навіть війна і пов’язані з нею поневіряння не є гарантією того, що люди переосмислять власне життя, і відведуть свій погляд від земних речей у бік небесних.
  2. Покаяння в потойбічному світі не існує, людина в новій реальності залишається такою самою, якою вона була за земного життя.
  3. Просте знання біблійних істин не є гарантією спасіння, потрапляння до небесних осель. Лише виконання, життя згідно цих істин відкриває для людей таку можливість: «Будьте ж виконавцями слова, а не тільки слухачами, які самих себе обманюють» (Як. 1:22).
  4. І останній висновок (принаймні, на нашу думку): не слід відкидати, ставитися несерйозно до Божого слова або перекручувати його на власні потреби. Наслідки такого ставлення завжди бувають трагічними.

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docЧому не переосмислюють життя?


Ваш коментар:

Попередній запис

Страждання цього світу

Історія людства – це історія людських страждань. Ми прагнемо про це не думати, але якщо спробувати розглянути будь-яку епоху в ... Читати далі

Наступний запис

Винні всі, але не ми

«Бог же Свою любов до нас доводить тим, що Христос помер за нас, коли ми були ще грішниками» (Рим. 5:8), ... Читати далі