Важливість добрих справ

В одній зі Своїх численних дискусій з юдеями, на запевнення, що «отець наш є Авраам», Спаситель відповів: «Якби ви були дітьми Авраама, то чинили б діла Авраамові» (Ін. 8:39), маючи на увазі, що зовсім недостатньо прикриватися святістю славетного предка, треба наслідувати його добрі риси. Це не в меншій мірі стосується і тих людей, які вважають, що живуть не за Старим Завітом, а за Новим, тим самим вважаючи себе причетними Богові.

«Будьте досконалі, як Отець ваш Небесний досконалий» (Мф.5:48), – у Своїй Нагорній проповіді вказує кожному з нас «вектор розвитку» Христос. Ясна річ, що це не під силу будь-якій людині, але… саме до цього, знову ж таки, кожного з нас закликає Господь. Це ідеал, і для того існує ідеал, щоб ми рівнялися з ним і розуміли, що добрими справами, «ділами закону не виправдається ніяка плоть» (Гал. 2:16). Щоб навіть і не намагались. Та і де взяти стільки добрих справ, щоб вони «переважили» наші гріхи, більшість з яких ми до того ж і не бачимо і не сприймаємо?

Але навіщо тоді чинити добрі справи, якщо з одного боку люди спасаються вірою, а зовсім не добрими справами, а з другого – цих добрих справ все одно буде краплина в цілому океані зла, що вирує навколо нас? – Насправді, дуже треба. Наші добрі справи, якими б мізерними вони не були, самі по собі не потрібні самодостатньому Богові, але вони вкрай необхідні людям, що оточують нас, а разом з тим і нам самим. Так склалося, що людина не може перебувати в статичному стані: вона або грішить, або натомість намагається стати святою, праведною, присвятити своє життя і себе Богові.

Третього варіанту немає, навіть якщо людина тішить себе думкою, що вона нічого поганого не накоїла, це залишається лише самообманом: сама зіпсута людська природа спрямовує цю людину до гріха. На кшталт, дітей, яких не треба вчити брехати, вони цілком самотужки опановують це мистецтво, що корінням йде з Едемського саду. А шлях присвячення себе і свого життя (справ і грошей) Богові оберігає, звісно в певній мірі, людину від гріха і дає їй надію на життя вічне.

Звучить все це щойно написане доволі заїжджено та навіть архаїчно, багато хто начувся подібних речей до такої міри, що це викликає в них зідхання, а то і відверту відразу. Але що поробиш, якщо найшвидше забуваються саме вкрай важливі,  життєво необхідні речі, поступаючись місцем всякій метушні. А пекло реально існує, і до нього потраплять люди, які наче і не мали в ньому опинитися, але які проте дозволили, щоб житейська метушня затулила собою Бога. «Але, як було у дні Ноя, так буде і в пришестя Сина Людського; бо, як у дні перед потопом їли, пили, женились і виходили заміж аж до того дня, як увійшов Ной у ковчег, і не думали, поки не прийшов потоп і не забрав усіх» (Мф.24:37-39), – це Христове попередження про Його раптовий прихід у повній мірі слід віднести і до дня нашої смерті, адже день власної смерті теж нікому не відомий, так само як і прихід Сина Людського. І щоб подія нашого переходу з видимого в невидимий світ не застала нас зненацька, варто присвятити своє життя Богові, свідомому і планомірному творенню добрих справ, які будуть давати змогу бути причетними Богові (див. Мф. 5:14-16).

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docВажливість добрих справ


Ваш коментар:

Попередній запис

Новий чи все ж таки Старий?

Багато людей зовнішніх до Церкви помилково вважають, що вони живуть за Новим Завітом, а не за Старим. Слід уточнити, що ... Читати далі

Наступний запис

Страждання цього світу

Історія людства – це історія людських страждань. Ми прагнемо про це не думати, але якщо спробувати розглянути будь-яку епоху в ... Читати далі