Один з моїх сусідів фанатично любить порядок. Він живе на ділянці з чотирма гектарами лісу, і кожного разу, коли він проїздив довгою, звивистою дорогою до свого будинку, його дратували мертві гілки сосен, що безладно стирчать. Одного разу він зателефонував у службу обрізання дерев і дізнався, що упорядковування всіх сосен уздовж дороги обійдеться йому в п’ять тисяч доларів. Вжахнувшись від такої суми, він узяв напрокат ланцюгову пилу і провів декілька вихідних, балансуючи на вершині приставних сходів, поки не обрізав усі гілки, до яких тільки міг дотягнутися.
Після цього він знову зателефонував у службу обрізання, щоб вони перерахували вартість робіт, і тут його чекав неприємний сюрприз. «Містере Родрігесе, тепер це обійдеться вам, напевно, удвічі дорожче. Річ у тім, що за допомогою нижніх гілок ми могли б дістатися до тих, що вище. Тепер же доведеться замовляти дорогий підйомник з люлькою».
Ця історія чимось нагадує мені сучасний світ. Ми спиляли нижні гілки, на яких була побудована західна цивілізація, і тепер верхні здаються нам ризиковано недосяжними. «Ми виснажили світ гілок священних гаїв і заснули смертним сном на висотах і біля священних потоків», – пише Ені Ділард.
Жодне суспільство в історії не намагалося жити без віри у священне, поки не з’явився сучасний Захід, і наслідки цього перепаду ми тільки починаємо усвідомлювати. Сьогодні ми живемо в замішанні відносно важливих питань, які завжди цікавили людський рід: сенс, мета і моральність. Один з моїх скептично налаштованих друзів часто ставив собі питання: «Що б атеїст зробив на моєму місці?» – навмисно пародіюючи відомий девіз: «Що б Ісус зробив на моєму місці?» Врешті-решт, він перестав задумуватися про це, бо ніколи не знаходив гідної відповіді.
Усунення священного змінює історію нашого життя. У часи, коли в людей було більше віри, вони бачили себе особливим творінням люблячого Бога, за Яким, – незалежно від того, як усе виглядає в будь-який, окремо взятий, момент часу, – повний контроль над цим світом, уготованим до відновлення. Тепер же люди, не маючи віри, почувають себе розгубленими і самотніми. У них немає частини в небесній історії, у мегапосланні, яке обіцяє майбутнє і дає сенс сьогоденню.
З книги «Відгомони іншого світу»
