Ніхто не може звести таємницю близького спілкування з Богом до якоїсь формули. Англійський єпископ Х’ю Латімер написав своєму товаришеві, що страждав за віру: «Іноді мені настільки страшно, що я готовий забитися в мишачу нору. В інші ж моменти Бог знову відвідує мене, даруючи Свою розраду. Він то приходить, то йде». Ми можемо один день переживати духовний підйом, а наступні декілька місяців проблукати в пустелі. «Дух дихає, де хоче», – сказав Ісус Никодиму. Він приходить і йде.
На схилі пагорба позаду мого будинку пара рудих лисиць щовесни виховує виводок лисенят. Іноді, коли я вітально свисну, декілька юних мордочок висовуються з розколини в скелі, нюхають повітря і насторожено дивляться на мене своїми блискучими очима. Іноді я чую, як лисенята вовтузяться у своєму притулку, іноді ж звідти не доносяться жодних звуків, з чого я роблю висновок, що вони сплять. Одного разу, коли в нас зупинився гість з Нової Зеландії, я повів його до лисячої нори, попередивши, що він, у принципі, може нічого і не побачити і не почути. «Все-таки, це – дикі звірі, – сказав я. – Ми ніяк не можемо на них вплинути. Вони самі вирішують, коли їм з’являтися, а коли – ні».
Того дня одна молода, смілива лисиця таки висунула свій ніс з нори, чим викликала в мого гостя невимовний захват. Через декілька тижнів, коли він вже повернувся додому в Нову Зеландію, я отримав від нього листа. Як це не дивно, моє зауваження про лисиць наштовхнуло його на роздуми і допомогло краще зрозуміти Бога. Річ у тім, що мій товариш зовсім нещодавно пройшов через період затяжної депресії. Іноді Бог здавався йому таким же близьким, як його дружина і діти, іноді ж він взагалі не відчував ні Божої присутності, ні віри, на яку можна було б спертися. «Все-таки Бог теж не ручний, – писав він. – Ми ніяк не можемо на Нього вплинути».
«Наблизьтесь до Бога, то й Бог наблизиться до вас», – сказав Яків, і ці слова звучать шаблонно. Але він не визначає жодних тимчасових параметрів для другої частини речення. Яків просто нагадує мені, що спілкування з Богом має на увазі участь двох сторін, і мені в цих взаєминах відводиться важлива роль. Як сказав Яків, я можу очищати своє серце і гамувати свій дух. Я вчуся брати на себе відповідальність за свою частину, а все інше надавати Богові.
З книги «Молитва. Чи здатна молитва змінити життя?»
