4 квітня – Молитва без відповіді

Коли я почав розбирати питання молитви, що залишилася без відповіді, моя дружина порекомендувала мені поговорити на цю тему з кимсь з літніх людей. «Більшість з них молиться, і до того ж – багато років, – сказала вона. – Ти напевно дізнаєшся від них щось важливе».

Дружина була права. Я вирушив разом з нею в будинок престарілих, де вона допомагала капеланові, і почув там декілька дивних історій. Наприклад, одна жінка, граючи в карти зі своєю подругою, відчула раптове спонукання сходити додому. Переступивши поріг будинку, вона побачила, що догораюча свічка підпалила букет штучних троянд. Жінка прийшла саме вчасно, і змогла загасити полум’я, просто накривши його подушкою. Ще одна мешканка притулку повідала декілька чудових історій про те, як уникнула загибелі під час Другої світової війни. Друга жінка розповіла про те, як її чоловік поперхнувся булочкою з корицею саме в той момент, коли повз проходили два медпрацівники. Вони врятували йому життя за допомогою прийому Геймліха.

Я також почув про молитви про мир і проти несправедливості. Одна чорношкіра бабуся згадувала, як молилася в дитячі роки, проведені на Півдні, де її вважали людиною другого ґатунку. Тоді вона і уявити собі не могла, що побачить зміни ще за свого життя.

Хоча мене в першу чергу цікавило питання молитов, що залишилися без відповіді, більшість мешканців притулку вважали за краще розповідати про молитви, на які вони отримали відповіді. Усі вони стикалися із сімейними трагедіями і проблемами із здоров’ям, але чомусь ці події не похитнули їх віру через молитву.

Після цих бесід я вирішив пройтися по тій частині притулку, де жили літні люди, що потребують особливого догляду. Вони були лежачими або прикутими до інвалідного візка. Я спробував поговорити також і з ними, проте їх розум був затьмарений. Якщо вони і знали якісь таємниці про молитву, то вивідати їх було вже дійсно неможливо.

Від’їжджаючи від цього будинку престарілих, я був як ніколи переконаний у тому, що єдине остаточне рішення проблеми молитов без відповіді – це пояснення Павла, дане коринтянам: «Отож, тепер бачимо ми ніби у дзеркалі, у загадці, але потім обличчям в обличчя; тепер розумію частинно, а потім пізнаю, як і пізнаний я». Жодна людина, якою би мудрою і духовною вона б не була, не може осягнути Божі шляхи; пояснити, чому в одному випадку відбувається диво, а в іншому – ні, в одні обставини Бог втручається, а в інші – ні. Ми можемо тільки чекати і вірити, як це робив апостол Павло.

З книги «Молитва. Чи здатна молитва змінити життя?»

Попередній запис

3 квітня – Вільне партнерство

Ніхто не може звести таємницю близького спілкування з Богом до якоїсь формули. Англійський єпископ Х'ю Латімер написав своєму товаришеві, що ... Читати далі

Наступний запис

5 квітня – Молитви від щирого серця

Я навчився конкретно говорити Богові про те, що я хочу, яким би неможливим це не здавалося. Я молюся про мир ... Читати далі