В останню суботу лютого 2007 року я проповідував у церкві в Лос-Аламосі, штат Нью-Мексіко. Того вечора, говорячи на тему молитви, я розповів общині про деякі мої альпіністські пригоди. Наприклад, одного разу ми з дружиною, сходячи на гору Вільсон, піднялися вже набагато вище за рівень лісу, в якому можна було б сховатися від негоди, коли небо затягнуло чорними хмарами. Блискавки били все ближче і ближче. «Що робитимемо?» – запитав я нашого досвідченого попутника.
«У нас не так вже багато варіантів, – відповів він. – Граніт проводить електрику, тому я можу порадити хіба що розійтися в різні боки як мінімум на сотню метрів. Тоді, якщо в одного з нас потрапить блискавка, інші зможуть прийти на допомогу. І сядьте навпочіпки, тримаючи ноги разом, щоб бути як можна меншою мішенню для блискавки».
Ми з дружиною поглянули один на одного. Нарешті, я, змирившись, сказав: «Любо, ми прожили хороше життя. Давай залишимося разом». Кинувши свої альпенштоки, ми взялися за руки і, як і радив наш друг, опустилися навпочіпки. Впродовж наступної години на нас нещадно обрушувався дощ, град, сніг і усе вищеперелічене відразу, а ми сиділи і рахували секунди між шиплячими навколо нас ударами блискавок і гуркотами грому, що йдуть за ними.
«З цього випадку я виніс один важливий урок, – сказав я присутнім у залі «Об’єднаної церкви». – Мені ніщо не підконтрольне. Маю зізнатися, як вільному письменникові, мені доводиться багато що контролювати. Інакше – ніяк. Оскільки в мене немає начальника, який казав би мені, чим займатися, мені доводиться самому організовувати своє життя. Не дивно, що я звик вважати, що все – у мене під контролем. Проте, як я дізнався на вершині гори Вільсон, це – ілюзія».
Далі я сказав, що цей «альпіністський» урок насправді універсальний. «Навіть коли я думаю, що контролюю щось, це не так. Я можу померти від серцевого нападу прямо у вас на очах, не закінчивши це речення». Деякі люди в залі нервово засміялися. «Або ж я можу розбитися завтра дорогою назад у Денвер. Принаймні, це набагато вірогідніше, ніж загинути від удару блискавки на горі Вільсон». Ці слова викликали ще більше сміху.
Яким же зловісним пророцтвом вони виявилися!
(Продовження див. 25 лютого)
Дорожні нотатки, включені в деякі видання книги «Молитва. Чи здатна молитва змінити життя?»
