(Продовження від 24 лютого)
У неділю уранці, повертаючись на машині з Лос-Аламоса в Денвер, я звернув на вузьку, віддалену дорогу поблизу кордону з Колорадо. Особливої причини на це не було – мені просто захотілося змінити пейзаж. За декілька днів до того випав сніг, і мене неодноразово захоплювали зненацька плями льоду на дорозі. Раптом, на одному з поворотів під час спуску з пагорба мій «Ford Explorer» понесло юзом. Я якось намагався утримати машину, але тут праве заднє колесо зачепило м’який ґрунт на узбіччі, і мій «Explorer» пішов стрімголов, перекинувшись п’ять разів.
Навколо стояв оглушливий гуркіт, крещендо із скла, що б’ється, пластик, що ламається, і металу. Усі вікна розлетілися вщент, розкидаючи по полях Колорадо лижі, черевики, ковзани, мій ноутбук та інший багаж.
Нарешті, машина ударилася востаннє і зупинилася (на щастя – на колесах). Я вимкнув двигун, відстебнув ремінь і, пірнувши під вм’ятий дах, вистрибнув на землю. У мене був розбитий ніс, порізані обличчя, ноги і руки, і відчувався пекучий біль у верхній частині спини трохи нижче за шию. Мої пожитки були розкидані по полю, і я почав бродити туди-сюди в пошуках ноутбука і мобільного телефону.
Через декілька хвилин на узбіччі зупинилася машина, з якої вискочила добре одягнена подружня пара. Підбігши до мене, вони почали віддавати розпорядження. Як виявилось, подружжя були дипломованими медпрацівниками, а чоловік навіть завідував відділеннями швидкої допомоги всього округу. Вони мене відвели у свою машину, викликали швидку допомогу і сіли біля мене, утримуючи мою голову у фіксованому положенні. «Як ви виявилися на цій віддаленій дорозі та ще і в неділю уранці?» – запитав я після того, як вони стабілізували мою шию.
«Ми – мормони, – відповіла жінка. – Наша місія нещодавно заснувала служіння в новій церкві в містечку Сан-Луїс, і ми якраз їдемо туди, щоб допомогти їй встати на ноги».
Так почався один з найдовших і найпам’ятніших днів у моєму житті. Коли приїхала карета швидкої допомоги, санітари прив’язали мене ременями до жорстких носилок і зафіксували голову за допомогою спеціального нашийного коміра. Минула майже година, поки ми дісталися до міста Аламос, де мене досить таки жорстко і чутливо переклали на каталку і доставили в реанімацію.
(Продовження див. 26 лютого)
Дорожні нотатки, включені в деякі видання книги «Молитва. Чи здатна молитва змінити життя?»
