Вивчаючи, а за тим обдумуючи життєвий шлях Джона Нокса та інших протестантських реформаторів, людей, які свого часу змінили обличчя Європи, а за ним і всієї сучасної цивілізації, мимоволі на думку спадають наступні біблійні рядки: «Пам’ятайте наставників ваших, які проповідували вам слово Боже, і, дивлячись на кончину життя їхнього, наслідуйте віру їхню» (Євр. 13:7). Проте сьогоднішній світ забув про їх віру і сприймає їх виключно як одіозних політичних, або, принаймні, як суспільних діячів, не забуваючи критикувати їх за здійснені помилки, промахи, а як у випадку Джона Нокса – за його радикалізм. Зокрема, за його в певній мірі упереджене ставлення до жіночого керування. Ясна річ, у наш час диктату толерантності та примусової рівності – подібні погляди зробили б Нокса ізгоєм суспільства і спричинили додатково масу проблем.
Але не треба забувати того факту, в які часи жив Джон Нокс: у часи, коли в багатьох країнах Європи маса людей зазнавала вигнання, катувань та насильницької смерті на кострах за їх релігійні погляди, які не співпадали з думкою Католицької церкви. У порівнянні з тим, що в ті часи в деяких країнах робили з протестантами, Джон Нокс може стати ледь не взірцем віротерпимості та толерантності, адже він виступав проти папізму, як явища; проти засилля католицизму, який у ті часи далеко відійшов від біблійних принципів; а також проти свавілля духовенства, яке від усвідомлення власної безкарності, коїло мерзенні речі, але Джон Нокс не виступав проти людей як таких, адже він вірив, що людина створена на образ і подобу Божі (див. Бут. 1:26) і через те, якщо ти віриш у це, ти не можеш виступати проти людини як такої. Між іншим, про це треба добре пам’ятати, коли виникають ті чи інші розбіжності з певними людьми. У свою чергу Джон Нокс виступав проти їх релігійних і політичних переконань, що в ті часи, фактично співпадало, втім, як і зараз, але за умови зміни цих поглядів, Нокс міг стати таким самим ярим союзником.
Одним словом, Джон Нокс був людиною своєї епохи, але з певною відмінністю, яка і зробила його тим, яким він увійшов в історію. Це його віра. Те, про що забувають наші сучасники, те, що рухало Нокса все його свідоме життя, і що в підсумку принесло з часом (ви тільки вдумайтеся, з віками!) рясний плід у багатьох куточках сучасного світу. Адже нині «дітище» Нокса, пресвітеріанство, налічує мільйони послідовників у всьому світі!
Але не тільки цей дивовижний результат дії благодаті Божої викликає захват. Ще у вірі Нокса захоплює його любов до Батьківщини, до власного народу, невід’ємною частиною якого він себе вважав. Чого тільки вартує його молитва, яка залишилася у віках: «Боже, дай мені мою Шотландію, або я помру». Багато хто б подумав, що це прояв величезної гордині, але насправді, у ці слова Нокс вміщував усього себе, він просто не міг бути в стороні і споглядати, в якому напрямі без Бога прямує його країна. Але реформатор не просто обмежувався молитвою за власний народ і країну, ні. Він благав Бога стати самому відповіддю на цю молитву.
Таких людей, які готові покласти власне (саме власне, а не чужі!) життя заради поширення Євангелія завжди бракувало. Недаремно Христос казав учням: «Жниво велике, а женців мало; тож благайте Господаря жнива, щоб вислав женців на жниво Своє» (Лк. 10:2). Але мало просто благати Господа, щоб Він послав «женців на жниво Своє», слід благати про те, щоб увійти в число цих женців, адже на них чекає превелика нагорода в житті вічному. І хтозна, можливо, саме вам, шановний читачу, вдасться повторити реформаторський шлях Джона Нокса, набути такої самої (а можливо і більшої), глибини віри та широти любові до власного народу, що вашу молитву, ваш життєвий шлях пригадуватимуть через століття після вашого відходу в Небесні оселі. Тому «просіть, і дасться вам» (Мф. 7:7).
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Віра Джона Нокса
Ваш коментар:
