Книга Об’явлення упродовж століть (продовження)

Феномен міленаризму (Тисячолітнього Царства)

Тисячолітнє Царство – це особливо вражаюче «біблійне пророцтво»: віра в те, що Христос буквально встановить тисячолітнє правління разом зі Своїми святими. Попри брак підстав для такої доктрини (про яку прямо сказано лише в Об. 20:4-7), очікування на прихід християнського «тисячолітнього Царства» завжди були дуже популярними серед християнських громад іще з початку історії християнства. Серед найдавніших християнських авторів Юстин Мученик, святий Іриней та Іполит Римський тлумачили цей фрагмент буквально (хоч і з різними відтінками значень), водночас як Климент Олександрійський не поділяв їхньої думки. Тертуліян і монтаністи дотримувалися особливо точного, буквального тлумачення поняття тисячолітнього Царства, настільки, що навіть ототожнювали місто Пепуза з місцем царювання Христа; вони дійсно були першими прихильниками міленаристами в сучасному розумінні цього слова. Різноманітні думки щодо цього існували впродовж наступних століть у поглядах різних християнських провідників (Лактанцій, св. Вікторин Патавський, Керинт). які підтримували розмаїті інтерпретації тисячолітнього Царства, водночас Ориген, св. Єронім, св. Августин і багато інших християнських діячів виступали проти таких ідей. (До речі, підтримка, котру прихильники доктрини міленаризму знаходили в Книзі Об’явлення для своїх теорій, мабуть, була причиною того, чому після широкого прийняття книги християнськими Церквами протягом понад ста років, у III ст. почулися суперечливі голоси, котрі висували аргументи проти долучення цієї книги до канону.) З часу золотої патристичної епохи, коли св. Августин здійснив своє метафоричне тлумачення «тисячолітнього Царства» як хронологічно невизначеного періоду царства Христа в Церкві аж до кінця часів, його ідея стала неофіційно прийнятим тлумаченням Католицької Церкви. З того часу ми заходимо наявність міленаризму в інших християнських конфесіях, і коли їхні ідеї просочувалися в католицьку громаду, то їх принципово відкидали. Упродовж цього століття Католицька Церква підійшла найближче до офіційного осуду ідеї міленаризму в декреті, виданому Конгрегацією Віровчення від 21 червня 1944 р., в якому подібне тлумачення названо «небезпечною доктриною» (пор. 676-677). Багато протестантських реформаторів також категорично заперечували ідеї міленаризму у своїх Церквах: Жан Кальвін писав, що ці «домисли, занадто примітивні, тому не потребують і не заслуговують спростування». Книга Об’явлення Івана – це фактично єдина книга НЗ, до якої Кальвін не написав коментаря.

Ідеї міленаризму не обмежуються біблійними коментарями чи думками очільників Церкви щодо цього. Упродовж століть Книга Об’явлення безпосередньо чи опосередковано продовжувала бути джерелом натхнення щодо прогнозів про кінець світу, і це викликало різноманітні експерименти в житті християнських громад. Відкриття Нового Світу надало надзвичайні можливості як католицьким, так і протестантським громадам, які намагалися втілити в життя безліч утопічних проектів упродовж XVI-XVII ст. Серед найвідоміших католицьких діячів були єпископ Васко де Кірога, що створив мережу «притулків» Санта Фе в Мексиці, Бартоломе де лас Касас разом із монахами-домініканцями, що виступали з ініціятивами мирної євангелізації в Центральній Америці та спроби єзуїтів за допомогою «редукцій» (ісп. reductiones de Indios) залучити аборигенів до християнства в Південній Америці. Серед протестантів однією з найвідоміших спроб є морська експедиція корабля Mayflower (1620), учасники якої сподівалися зустрітися з Господом на новій обіцяній землі, а багато із протестантських переселенців до Нового Світу (наприклад, пуритани та моравські брати) також мали дуже подібні апокаліптичні погляди. Проте, небагато з тих проектів, які ґрунтувалися на надії про заснування нового і первозданного християнства в Новому Світі були прямо чи опосередковано пов’язані з впливом Книги Об’явлення. Однак існувало багато інших християнських спільнот, які були впевнені, що кінець світу дуже близький, тому вони, як їм було зручно, ігнорували такі фрагменти як Мт. 24:36 (пор. Мр. 13:32), намагаючись дізнатися про день Другого Пришестя Христа. Утопічна привабливість і психологічний вплив проголошення неминучого кінця світу стали вирішальними чинниками появи та зростання подібних християнських деномінацій. Найвідомішими є анабаптисти (й інші подібні громади, що з’явилися в перші роки християнської Реформації), адвентисти (починаючи з Вільяма Міллера, чиї передбачення про точну дату Другого Пришестя Христа в Славі – 1843/1844 – стали причиною «Великого розчарування» та Свідки Єгови (які хитро виходили сухими з води, навіть після того, як їхні численні передбачення кінця світу впродовж цього століття не виправдалися) (див. таблицю далі).

Подібні деномінації, що ґрунтуються лише на очікуваннях тисячолітнього Царства, часто мають сектантську природу, стверджуючи, що саме їхня спільнота забезпечить спасення. У деяких випадках сектантська природа призводила до трагічних наслідків. Двох прикладів, одного з минулих століть й іншого, що відбувся в наш час, буде достатньо. У 1534 р., коли німецькі мельхіорити на чолі з Матисом і Бокельсоном зі зброєю в руках проголосили тисячолітнє Царство Боже, яке, на їхню думку, мало розпочатися в Мюнстері в пасхальну неділю, але внаслідок жорстокої різанини, усі прихильники цієї ідеї були вбиті. Не так давно, 19 квітня 1993 р. увага всього світу була прикута до сектантської спільноти на «Ранчо Апокаліпсис» у Вако, штаті Техас, де більшість членів громади, котрі там проживали і перебували під впливом Девіда Кореша (самопроголошеного «Агнця Божого») загинули в жахливій пожежі, за котрою спостерігав увесь світ через міжнародні засоби інформації.

«Господь не бажає повідомляти точної дати Другого Пришестя Христа. Аби учні не намагалися дізнатися про час Його приходу, Христос сказав: «А про день той й годину не знає ніхто: ані Анголи небесні, ані Син». Не вам знати час і годину. Він тримав усе це прихованим, щоб ми могли бути пильними, і щоб кожен вважав, що Він прийде в наші дні. Якби Він відкрив час Свого приходу, то це втратило б сенс: усі народи втратили би пристрасне бажання дізнатися про цей час і про епоху, коли він буде відкритий. Він дав обітницю прийти, але не сказав, коли саме це станеться, отже, впродовж віків людство з покоління в покоління Його з нетерпінням чекає.

Незважаючи на те, що Господь вказав на ознаки Свого приходу, Він не надав чітких вказівок про час їхнього виконання. Ці знаки приходять і зникають, вони мінливі та різноманітні; ба більше, вони є й у наш час. Його остаточний прихід такий же як і перший. Як святі і пророки очікували Його приходу, вважаючи, що Він відкриється їм в їхні дні земного життя, так і сьогодні вірні прагнуть радісно зустріти Його в дні свого земного життя, бо Христос не призначив точну дату свого приходу.

Він не призначив точну дату саме тому, щоб ніхто не думав, що фатум і час керують Христом, тим, хто має владу і верховенство над усіма датами і часами. Він описав ознаки Свого приходу; то як усе те, що Він вирішив про Себе, може бути приховане від Нього? Отже, Він використав ці слова, щоб посилити авторитет цих ознак Його приходу, так щоб починаючи з того дня протягом століть із покоління в покоління усі вважали, що він повернеться в часи їхнього земного життя» (Церковне Правило, Перший четвер Різдвяного посту: коментар св. Єфрема на Diatessaron Таціяна).

Передбачення настання кінця світу (перелік неповний)

Передбачувана дата Особи та місця
бл. 172 Монтанус, Фригія
500 св. Іполит Римський
1000 різні групи
1200 або 1260 Йоахим Флорський, який писав у 1183/1184
1348, згодом у 1349 Флагеланти у період «Чорної смерти»
бл. 1396 Вінсент Ферер, Іспанія, Франція та Італія
бл. 1525 Томас Мюнцер, вождь Селянської війни, Німеччина
8 год. ранку 19 жовтня 1533 Міхаель Штіфель, друг Мартіна Лютера (що повністю заперечував погляди друга, щодо очікування тисячолітнього Царства)
1533 Мельхіор Гофман, Страсбург: перші анабаптисти
5 квітня 1534 [Пасха] мельхіорити Ян Матис і Йоган Бокельсон (Йоган Лейденський), Мюнстер
1588 Еразм (передбачав падіння папства в цей рік)
1625-1626 Драбікус (падіння папства в 1625 р., а початок тисячолітнього Царства в 1626 р.)
1655 Христофор Колумб
1660 прихильники «П’ятої монархії», Англія
1663 Джон Толдерві, квакер
1666 Агриппа Д’Обиньє: квакерський лідер, Джордж Фокс писав, що кожна гроза в 1666 р. була попередженням про близький кінець світу
1688 шотландський математик Джон Непер у книзі, яку опублікував у 1593 р. (перевидана 23 рази впродовж XVII ст.)
1697, згодом у 1736 Коттон Матер, США
1715, згодом у 1766 астроном і математик Ісаак Ньютон у книзі «Роздуми над пророцтвами Даниїла та Книгою Об’явлення святого Івана» (Observations upon the Prophecies of Daniel, and the Apocalypse of St. John, 1733)
Різдво 1748 фанатичні містики в Берні, Швейцарія
1761-1763 дві книги в США в 1759 (Антихрист, 1761; Кінець світу, 1763)
1835, 1838, 1842, 1845 Едвард Ірвінг, Англія
1843, згодом 22 жовтня 1844 Вільям Міллер, США: Кінець світу призначений на 1844 очікували 50 000 адвентистів, і це стало їхнім «Великим розчаруванням»
1892-1900 П’єр Лашез (навернення юдеїв у 1892 р.; тисячолітнє Царство в 1900 р.)
1914 Чарльз Рассел, засновник секти (майбутніх) Свідків Єгови, «мільйони, що зараз живі, ніколи не помруть»
1925 і різні пізніші дати Дж. Р. Резерфорд у США і після нього Свідки Єгови
1988 Едгар Вісенант (у книзі, проданій тиражем у 2 млн. екземплярів у 1988 р.)
2000 Семюель Севол, США (кін. XVII ст.); Фредерік де Ружемонт у XIX ст.; різні апокаліптичні групи в 1990-х рр.
інші Мішель де Нотрдам (Нострадамус), коли Страсна п’ятниця припадає на 23 квітня, Пасха на 25, а Тройця на 24 червня, що вже неодноразово відбулося після написання книги (друга пол. XVI ст.) у 1666, 1734, 1886, та 1943 рр. і знову відбудеться в 2038.

 

Попередній запис

Книга Об’явлення упродовж століть

Книга Об’явлення – це одна із книг Біблії, що впродовж століть справляли величезний вплив на різноманітні сфери християнського життя: богословську ... Читати далі

Наступний запис

Книга Об’явлення упродовж століть (закінчення)

3. Невичерпне джерело символіки і творчого натхнення Однак, найоригінальніший та найнеоціненніший внесок Книга Об’явлення здійснила в галузі мистецтва в найширшому ... Читати далі