У Біблії сказано: «Не обманюйтесь: Бог зневаженим не буває. Що посіє людина, те й пожне» (Гал. 6:7). От лише цей принцип стосується не тільки окремих людей, але і цілих народів. І якщо окремий народ відпадає від Бога і Його святих заповідей, починає робити мерзоти в очах Божих, то цей народ незабаром наздоганяють наслідки його ганебної поведінки. Незважаючи на те, що люди з цього приводу думають…
Хоча зазвичай у таких випадках люди… дивуються і не можуть збагнути, за що саме їх покарав Господь? Хоча в подібному зніяковінні є певна доля іронії, адже часом у людей і в цілих народів є стільки гріхів, що дійсно можна задуматися над тим, за який саме гріх їх спіткало, а точніше наздогнало чергове лихо? Але це можна побачити лише зі сторони, самі ж люди (народи) такого за собою не помічають і їм залишається лише дивуватися всім тим лихам, які випадають на їхню долю, не знаючи, що з усім цим робити.
Загалом, наведена картина виглядає доволі песимістично і нагадує заплутаний лабіринт, з якого просто немає виходу, а людям залишається лише понуро пересуватися його ходами, марно шукаючи вихід. От лише цим нещасним не завадило б розповісти, що стіни цього лабіринту вони зводять власними гріхами і небажанням каятися в них. Але хто здатен зробити це? Хто готовий взятися за таку справу: відкрити людям очі на їхні гріхи і ті наслідки, які ці гріхи приносять?
Подібні питання не нові, їх ставив перед пророками Господь багато століть тому: «Шукав Я у них людину, яка поставила б стіну і стала б переді Мною у проломі за цю землю, щоб Я не погубив її, але не знайшов» (Єз. 22:30). Хоча самі пророки були готові встати в проломі стіни за свій народ. Наприклад, от таким чином це відбулося в пророка Ісаї:
«У рік смерти царя Озії бачив я Господа, Який сидить на престолі високому і величному, і краї риз Його наповнювали весь храм. Навколо Нього стояли серафими; у кожного з них по шість крил: двома закривав кожен лице своє, і двома закривав ноги свої, і двома літав. І взивали вони один до одного і говорили: Святий, Святий, Святий Господь Саваоф! уся земля повна слави Його! І похитнулися верхи врат від голосу тих, що викликували, і дім наповнився курінням. І сказав я: горе мені! загинув я! бо я людина з нечистими вустами, і живу серед народу також з нечистими вустами, – і очі мої бачили Царя, Господа Саваофа. Тоді прилетів до мене один із серафимів, і в руці у нього розпалене вугілля, яке він узяв кліщами з жертовника, і торкнувся вуст моїх і сказав: ось, це торкнулося вуст твоїх, і беззаконня твоє вилучене від тебе, і гріх твій очищений. І почув я голос Господа, Який говорить: кого Мені послати? і хто піде задля Нас? І я сказав: ось я, пошли мене» (Іс. 6:1-8)
Погодьтеся, картина зображена в книзі пророка Ісаї, досить велична, але нас має цікавити не тільки масштаб подій, які розгорнулися перед пророком, але і його рішучість стояти за власний народ, нести до нього Божу волю: «Ось я, пошли мене». Чи багато знайдеться в Україні людей готових піти на цей крок? Не просто говорити оточуючим про Бога, про шкоду гріха та важливість покаяння, що теж вкрай важливо, але готових присвятити цьому життя, а за потреби і покласти його, як це свого часу сталося з пророком Ісаєм.
Насправді, таких людей завжди було небагато, і тому Господь постійно шукав таких молитовників, які були готові стати в часи незгод за свій народ, стати в проломі стін цитаделі міста, що рухнула, коли здається, що всі основи оточуючого життя летять шкереберть. Саме в такі критичні моменти, яких було чимало протягом людської історії, і виявляється сила нашої довіри Богові, сила нашої любові до ближніх, сила нашого усвідомлення того, що ми є частиною етносу, певного народу, за який варто молитися. За який варто стати перед Богом і просити про милість з Його боку.
От що насправді означає молитися за країну та її народ.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Молитися за народ
Ваш коментар:
