Розділи 21-22

21:1-22:5 – Спасення, чи тріумф життя

Образ жінки, змальований у главі 2, протиставлений блудниці, про яку йдеться в главі 17. У цьому фрагменті наречена (Єрусалим) так само протиставлена блудниці (Вавилону) з глави 17. Обидва образи жінок – це символи життя, що ось-ось має народитися і встановитися остаточно. Один із семи ангелів, який пояснив таємницю жінки (17:7), а тепер це – «один із семи Анголів, що мають сім чаш, наповнених сімома останніми карами» (21:9) приводить жінку, наречену Агнця. Автор перебував у Дусі під час обох видінь (17:3 і 21:10), коли говорить про книгу життя (17:8 і 21:27). Звірина, на якому жінка їхала верхи, виходить із «безодні» і «йде на погибіль» (17:8); наречена сходить з небес на землю і буде царювати вічно (21:2 і 22:5). Послідовність і протиставлення подій тут очевидні. Те, що наш автор побачив у діях різних постатей – це остаточний тріюмф життя, що струменить від Господа й Агнця. Це видіння зосереджене на символах та образах, які він накладає один на одний, намагаючись реконструювати утопічну мрію людства. Зрозумілий приклад, який маємо на увазі, – це відновлення Раю, що є вираженням утопічних мрій людства, але тут вони збігаються з планами Бога. Це видіння складається із трьох величних сцен, які можуть отримати такі заголовки: Все нове (21:1-8), нове місто (21:9-27), новий Рай (22:1-5).

21:1-8 – Все нове

Нові небеса, нова земля і новий Єрусалим; безперечно «нове все творю» (21:5) – це врочиста афірмація про те, що утопія нарешті стала дійсністю (21:6). Про це досягнення стверджує не Іван, оскільки він лише свідок того, хто має набагато більшу владу, ніж наш автор. Це сам Христос: «Альфа й Омега, Початок і Кінець» (21:6). Старий порядок минувся і новий настав (пор. 2Кор. 5:17). Голос, який чує свідок видіння, точно описує природу цього нового творіння. Спершу це опис «у заперечній формі»: смерти не буде більше, ані смутку, ані крику, ані болю (21:4), і моря (що символізує нестабільність і непостійність) більше немає (21:1). Але причиною всіх цих процесів є «солідарність», співчутливе ставлення Бога до нас, Який зійшов, щоби бути з Божим народом, щоби витерти сльози і зробити їх дітьми Божими. Ті, що спраглі, й ті, що перемогли (фраза, що нагадує закінчення кожного послання), отримують запрошення від Бога напитися «від джерела живої води» (21:6).

21:9-27 – Нове місто

У другій частині свідок видіння в супроводі ангела, описує красу міста-нареченої, що «Славу Божу… маєяк каменя ясписа, що блищить, як кришталь» (21:11). Це не питання реконструкції історичного міста Єрусалим; натомість тут маємо справу з його трансцендентним символом. Це символ поширення життя на всі народи, висловлюючи так думку про те, що спасення має соціяльну та комунікативну природу.

Важко уявити місто, що має досконалу кубічну форму, більше, ніж дев’ять миль заввишки, завдовжки і завширшки. Це символи чи образи, що нагадують нам про невидимий вимір: краса, граційність і досконала стабільність, сповнена світлом і життям, завдяки присутності Бога. Ось чому наш автор не переймається тим, що суперечить сам собі, стверджуючи, що місто – це чисте золото, і водночас воно має різні дорогоцінні камені. На цьому етапі вже ніхто не прагне золота, котре служитиме на благо людства.

В основі цієї глави ми вбачаємо майстерне поєднання текстів Іс. 60:1-2; 65:17-18 чи Єз. 40-48, які автор використовує довільно. Єзекіїль також подає опис міста з новою значущою назвою «Тут Господь» (Єз. 48:35). Символічна мова, яку використовує автор, говорить про її «коріння» в Ізраїлі й у його нових стосунках із Богом, а також із іншими народами. Йдеться про місто з відчиненими брамами, в якому немає ні вигнанців, ні маргіналів; усі його мешканці мають статус громадян.

Іван здивований, бо не побачив у цьому місті таких об’єктів, відсутність яких здалася б дивною для будь-якого відвідувача: «А храму не бачив я в ньому» (21:22). Незбагненно і неймовірно: місто без храму! Чи буде це місто безбожників і язичників? Ні. Це місто, що мало колись священну і богохульну роздвоєну природу (коли певні люди, місця чи пам’ятники вважалися «священними»), вийшло за межі цієї природи. Усе в цьому місті – священне і освячене Божою присутністю. Історично в єрусалимському Храмі священики були відокремлені від мирян, розмежування існували і в самому середовищі священиків, адже лише архиєрей міг увійти в присутність Бога раз на рік. У цьому місті немає храму, бо сам Господь возз’єднався зі Своїм народом, і саме місто є храмом, що й означає Божу присутність. Це місто з місією: освітлювати людське прагнення і шлях до святині (21:24). Це місто світла, адже в ньому панує вічний день, а отже, немає потреби для сонячного чи місячного світла, бо Господь і Агнець – це вічні світильники. Немає ночі, що уособлює смерть, царство тіней і невпевненість. Світло і життя струменять від Бога вічно.

22:1-5 – Новий рай

Деталізуючи 21:6 і передбачаючи 22:17, свідок подій показує нам ріку з живою водою, що є зрозумілою алюзією до тексту Єз. 47:1-12 (вода, витікала з-під храму). Тут уже немає храму, лиш Агнець, і саме від Нього витікає вода (що є життям). Життя в Раю утверджене рікою живої води і деревом життя. У Книзі Буття написано, що ангел охороняв дерево життя; тут вода витікає вільно до всіх народів, наповнюючи їх життям. Сам Господь «керує мир рікою, потоком заливним» до них (пор. Іс. 66:12) і милостиво пропонує їм дари, яких у Господа незліченна кількість (21:6 і Іс. 55:1-2). Живучи разом мирно і отримуючи насолоду від життя з подостатком, «вони царюватимуть вічні віки» (22:5).

22:6-21 – Епілог

Епілог строго пов’язаний із вступом книги, підкреслюючи її структурну єдність. Ми знаходимо ті ж ознаки, що свідчать про пророчий характер книги, ангела, щастя, «що мусить скоро настати», і понад усе – центральну тему всієї книги: [другий] прихід Ісуса Христа.

Автор особливо підкреслює мету написання книги. По-перше, вона написана, щоби поширити свідчення про те, що слова послання «вірні й правдиві» (22:6). Саме тому «блаженний, хто зберігає пророчі слова цієї книги» (22:7). Ті, хто свідчать – це ангел, Іван і сам Ісус (22:8,16,20). По-друге, книга ставить за мету підбадьорити вірних бути непохитними, пильними і витривалими, і навіть готовими пролити свою кров, щоби мати право ввійти в місто й насолоджуватися життям із подостатком (22:14). Християни повинні відкритися назустріч «зорі ясній і досвітній» (22:16), що проголошує новий день воскресення. По-третє, книга запрошує приєднатися до вселенської молитви, закликаючи Господа прийти, разом із Іваном, усією Церквою і Духом Святим. Господь має прийти (і з Ним прийдуть переможці), щоб очолити місто, сповнене світла і життя. Прекрасна утопія, що настане в кінці темної, негуманної і несправедливої історії людства!

Попередній запис

Розділи 19:11-20:15

19:11-20:15 – Перемога Агнця Тема суду продовжується в цій частині (19:11; 20:4,12,13) й уся наступна може вважатися продовженням того, про ... Читати далі

Наступний запис

Книга Об’явлення упродовж століть

Книга Об’явлення – це одна із книг Біблії, що впродовж століть справляли величезний вплив на різноманітні сфери християнського життя: богословську ... Читати далі