Розділ 12

12:1-15:4 – Конфлікт і перемога

Сьома сурма має бути останньою перед тим, як стануться сім кар, про що йтиметься лише в 15:7. Усі події, що відбуваються від 11:15 до 15:7, це розгортання наслідків після того, як пролунала сьома сурма і третє «горе», незважаючи на те, що в цьому фрагменті ми не бачимо семикратного повторення, весь цей текст є детальною інтерлюдією і розгортанням подій після сьомої сурми. Коли лунає звук сьомої сурми, автор говорить, що «розкрився храм Божий на небі». Ця подія пов’язана з сімома чашами кар Божих (11:19) і з появою великої ознаки на небі (12:1) на початку цієї частини, і появою іншого знамена «на небі, велике та дивне» (15:1), щоби розпочати наступну частину рефреном про відкритий «храм скинії свідчення в небі» (15:5).

Паралельно із 10:7, де автор проголошує завершення підготовчого періоду і здійснення Божої таємниці (що була відкрита пророкам Ізраїля та проголошена християнськими пророками), тут він пробує донести «вічну Євангелію» як Благу Вість «мешканцям землі» (14:6). Ця вічна Добра Новина має два полюси: проголошення Царства Божого та Агнця, як про це сказано в гимнах, вкраплених у текст цієї частини (12:10 та 15:3-4), а також проголошення часу здійснення Божого правосуддя. Божого гніву (15:1-7), що знищить тих, «хто нищить землю» (11:18) згідно із програмним оголошенням сьомої сурми. Між цими двома полюсами члени християнської спільноти, котра протягом нетривалого часу потерпала від переслідувань (12:12,17 та 13:7,10), уже можуть – у цей момент, як первістки людства (14:4) – приєднатися, щоби співати нову пісню викуплених від землі (14:3), нову пісню переможців (15:2). У цій частині автор змальовує такі сцени:

  • Видіння (ознака) жінки і змія (12:1-17)
  • Видіння двох звірин (13:1-18)
  • Видіння Агнця та Його свити (14:1-5)
  • Видіння Божого суду: проголошеного і виконаного (14:1-20)
  • Драматична інтерлюдія та сім кар (15:1-4)

12:1-17 – Видіння (ознака) жінки і змія

Якщо точніше, сцена розпочинається в 11:19 і вже з цього вірша ми бачимо слово «з’явився» три рази (11:19; 12:1,3). Безперервний зв’язок із попередньою частиною очевидний. Глави 11 і 12 говорять про такі ж періоди часу («сорок чотири місяці», 11:3; 13:5 = «тисячу двісті шістдесят день», 12:6). Випробування, через які пройшли два свідки, відтепер – жереб усієї месіянської спільноти. Це питання пасхального часу, часу пророцтва, часу свідчення, часу випробувань; у главі 12 причина ворожого ставлення до жінки та її дітей отримає пояснення. Автор розгортає три сцени в цьому видінні: жінка і змій (в. 1-6), війна на небі (в. 7-12), і знову жінка та змій (в. 13-17). Ключ до розуміння знаходимо в центральній сцені опису неба, у виклику, відображеному в імені Михаїла (це ім’я має значення «подібний до Бога») у проголошенні «Тепер настало спасіння, і сила, і царство нашого Бога, і влада Христа Його» (12:10) та в чотириразовій афірмації «скинений був змій великий» (12:9-10,12-13). Цю секцію можна також назвати «змія скинуто». Церква споглядає на поверженого ворога і християнське життя, яке хоч і складається з випробувань, передусім є перемогою. Саме напередодні своєї поразки лютий змій розпочинає переслідування проти Божого народу, котрий символізує жінка та її потомство.

Автор майстерно поєднує біблійні символи і тексти (Іс. 66:7,9; 26:16-17; 54:1; Соф. 3; Єр. 31), описуючи жінку, котра символізує Божий народ. Її вінець із «дванадцяти зір» – це алюзія, що символізує дванадцять колін Ізраїля (Бут. 37:9-11). Змій – це символ, який традиційно появляється в пророцтвах, які належать до фараона та його імперії (Іс. 51:9; Єз. 29:3). Коли автор називає його «вуж стародавній,… що зводить усесвіт» (12:9) і асоціює з образом жінки, ми бачимо алюзію, котра нагадує нам про давню ворожнечу між жінкою та змієм із Бут. 3:15. Ідеться про довічне протистояння між добром і злом, змієм і Христом, а в історичному процесі – це конфлікт із фараоном, чи імперією. Жінка символізує народ, із якого народився Месія, оскільки в Книзі Об’явлення відбувається злиття Ізраїля та Церкви. Вона одягнена в славу, бо вона вже здобула перемогу, адже носить у собі життя, хоч воно ще під загрозою. Тут відбувається вирішальна битва між життям і смертю, між жінкою та змієм, між Церквою та імперією. Муки пологові – це біль, який переживають мученики, що через свою смерть народжені до життя (12:11). Жінка втекла в пустелю (це місце протилежне до міста, системи), традиційне місце, де переховувалися втікачі, рятуючись від переслідувань, але це також і місце, де можна відчути Божий захист.

У цьому єднанні жінки – Ізраїля – Церкви Католицька Церква визнає Марію, матір Христа. Це тлумачення не основоположне, бо Книга Об’явлення не заявляє про історичний факт переслідування матері Ісуса, і що вона втекла в пустелю, але розглядаючи символізм Четвертого Євангелія, в якому мати Ісуса – це жінка, що стала прототипом спільноти вірних, таке тлумачення вже не видається дивним, навіть якщо це видіння не виступає на перший план, а є лише результатом типологічного вивчення тексту.

Народження немовляти – це перемога, бо «дитина її була взята до Бога, і до престолу Його» (12:5). Народження, отже, не те, що описане у Віфлеємі, а відбувається в пасхальну ранкову годину, і муки пологові можна тлумачити як хресні муки (пор. Ів. 16:21-22). Ця концепція воскресення як народження підтверджена тим, що в НЗ автор посилається на другий псалом, який цитує. Дитя «всі народи має пасти залізним жезлом» (12:5). Протиставлення тут очевидне: «дитина її була взята до Бога, і до престолу Його» (12:5), що є алюзією до пасхального тріюмфу Ісуса, тоді як «скинений був змій» (12:9-10,13) а він усе ще вивергає свою лють проти жінки і «останку насіння її» (12:17). Останній вірш чітко вказує на месіянський текст Бут. 3:15. Потомство жінки, а саме Церква, покликане переможно протистояти ворогу, що зводить вселенну, але «вони його перемогли кров’ю Агнця» (12:11). Церква отримала народження в перемозі свідка і свідків.

Символічний образ змія трапляється в багатьох культурах і релігіях, уособлюючи темні сили, ворожі до людства. Біблійна традиція та Іван у своєму творі підводять під мітологічного змія історичну основу; у біблійній традиції змій символізує деспотичну зловісну імперію єгипетського фараона (Пс. 74:13; Єз. 29:3) чи Навуходоносора (Єр. 51:34). Але в цьому тексті змій виступає як «вуж стародавній, що зветься диявол» (12:9), і має розглядатися в радикальному аспекті, бо диявол стоїть за кожним деспотичним режимом. Диявол – це корінь зла. Уся лють сатани – в основі імперської політики, направленої на переслідування християн (12:11,17), але християнин упевнено вступає в боротьбу, оскільки це лють того, кому залишилось існувати лічені дні, тож його можливості майже вичерпані. «І вони його перемогли кров’ю Агнця та словом свого засвідчення, і не полюбили життя свого навіть до смерти» (12:11). Цей шлях до перемоги здається таким же дивним, як «вибілити (одіж свою) в крові Агнця» (7:14)!

Попередній запис

Розділи 8-11

8:1-11:19 – Сьома печатка та сім сурем Сьома печатка відкриває нову серію семи подій: сім сурем, а до того відбувається ... Читати далі

Наступний запис

Розділ 13

13:1-18 – Видіння двох звірин Починаючи із глави 13, автор виводить на сцену двох нових персонажів; про одного з них ... Читати далі