Розділи 4-5

4:1-22:5 – Частина друга: «Що статися має по цьому»

Видіння продовжується в главі 4, котра розпочинає другу важливу частину книги, де автор описує події, «що статися має по цьому» (4:1 та 1:19). Вони розгортаються семикратно (сім печаток, сім сурем, сім чаш), але це лише початок, який не йде врозріз з подіями, котрі відбувалися раніше, бо сім – це число, пов’язане не лише із групами предметів, про які йшлося раніше, а й із кількістю послань. Той же голос, який звучав у першому видінні, знову промовляє до автора (1:10 та 4:1), і Іван, ведений Духом Святим, знову бачить видіння. Передусім, нагорода уготована для переможця, про якого йдеться в посланні до Лаодікеї, так автор безпосередньо знайомить нас із новою темою, що розвивається в главах 4-5, які можуть уважатися продовженням 3:21: «Переможцеві сісти Я дам на Моєму престолі зо Мною, як і Я переміг був, і з Отцем Своїм сів на престолі Його». Престол – це символ перемоги та влади, що отримана раз і назавжди. Із висоти цього престолу вся історія буде показана і над усіма відбудеться суд.

Об. 4-5 – Перше видіння

«Двері на небі відчинені», які бачить Іван – це промінь світла, що освітлює драматичну історію людства. Іван чує голос, який запрошує його: «Іди сюди, і Я тобі покажу», – він усвідомлює, що Той, хто тримає Церкву у Своїй руці, так само тримає всю історію людства. Усе, що відбувається, згідно з цією книгою, також буде «Об’явленням Ісуса Христа».

«Іди сюди, і Я тобі покажу». Однак автор підіймається на небеса не для того, щоб побачити Рай, а щоб побачити землю з небес. Ба більше, все видіння – це не що інше, як відповідь на голосне благання, що здіймається із землі, і Іван відчуває, що він співчуває тим людям, які благають. Старші й істоти тримають золоті келихи, повні пахощів, котрі символізують молитви святих (5:8). Дуже близько до престолу стоять «душі побитих за Боже Слово, і за свідчення, яке вони мали» (6:9). Їхня пролита кров кричить, закликаючи до помсти (6:10). Видіння радше нагадує царський двір, а не храм. Автор наче протиставляє церемонію, що відбувалася в імператорському палаці на честь імператора, володаря землі й історії. Ця інформація важлива, щоби правильно пояснити «літургійний код» автора.

Видіння в цих двох главах є мінливою мозаїкою тем і символів, які непросто пояснити. Однак, серед них виділяються чотири основних елементи:

  1. 4:2-11 – престол на небі, а на престолі – Сидячий;
  2. 5:1-4 – книга, запечатана сімома печатками;
  3. 5:5-7 – Агнець стоїть, мов заколений;
  4. 5:8-14 – всесвітнє поклоніння.

4:2-11 – Престол на небі, а на престолі – Сидячий

Престол – це ще важливіший елемент цього видіння, ніж той, хто сидить на ньому. Ця теза є основоположною темою книги. Престол вивищуватиметься над усіма іншими престолами. Той, хто сидить на престолі визнаний як «Господь і Бог наш» і прославлений, як той, що «був, і що є, і що має прийти» (4:8). Він возсідає на престолі як Господь життя та історії, і суддя всіх народів. Усі інші елементи цього видіння лише прикрашають і підкреслюють велич того, хто возсідає на престолі. Майстерно поєднуючи елементи, запозичені з Іс. 61:1-2, Єз. 1:26-27, Дан. 7:9 тощо, автор розгортає перед нами вражаючу картину, в якій панорамний погляд є важливішим за будь-які деталі. Наприклад, в описі двадцяти чотирьох старців закладені різні рівні символізму, коли один рівень накладається на інший: саме тому існує безліч тлумачень. У Книзі Об’явлення, однак, число дванадцять і його кратні пов’язані з обраним народом, а двадцять чотири старці можуть уважатися прототипом Церкви, спільнота переможців (одягнені в білі одежі, на головах їхніх – вінці золоті й вони сидять на престолах) і вони солідарні з Церквою, що перебуває в боротьбі, оскільки ці старці тримають молитви святих у своїх руках (5:8). Але набагато важливішим, аніж ідентифікація усіх цих дійових осіб, є роль, яку вони відіграють: вони «складають вінці свої перед престолом» (4:10), визнаючи, що єдиний Господь достойний прийняти «славу і честь». Це справді полемічна і політична афірмація, тому кожен земний «престол» насправді нічого не вартий.

5:1-4 – Книга, запечатана сімома печатками

Автор не намагається описати обличчя того, хто сидить на престолі. Антропоморфні ознаки, на яких зосереджується автор – це правиця і книга «…в правиці Того, Хто сидить на престолі, книгу, написану всередині й назовні, і запечатану сімома печатками» (5:1). «Зламати печатки», «розгорнути книгу» і «зазирнути в неї» означає отримати доступ до таємного значення історії. Усе, що написано в цій книзі, абсолютно правомірне і визначене раз і назавжди; нічого не можна приложити до тексту чи відняти від нього (22:18-19). Парадоксально, але плач свідка видіння є вираженням складної ситуації, в якій перебуває усе людство: воно неспроможне розшифрувати власну історію і страждає, втративши будь-яку надію на майбутнє. Доля людства – надіятися на Божу милість і ключ до розуміння історичного процесу – це Агнець.

5:5-7 – Агнець стоїть, як заколений

«Ось Лев, що з племени Юдиного, корень Давидів, переміг… Агнець» (5:5-6). Автор поєднує титули, які запозичив із Бут. 49:9 та Іс. 11:10, де Ісуса названо Царем і Месією, який прийшов і «переміг». Парадоксально, але Лев і Агнець, який стоїть – символ перемоги – проте був заколений.

Пасха – це дійсно ключовий момент Божої дії. Рани Ісуса Христа ще раз свідчать про перемогу Агнця, і про той шлях, який веде до Його перемоги. Слово, що перекладається як «заколений» іноді перекладають як «принесений у жертву», хоч він і не є культовою жертвою, але є такою, що належить цьому світу, на знак солідарности з усіма, що були вбиті впродовж історії людства. Тут ми стикаємося із небаченим парадоксом «Доброї Новини», проголошеної через смерть і воскресення Ісуса. Це приклад «перемоги над зворотним боком історії», з позиції жертв та із солідарности з ними, адже Він – один із них. Ось чому саме Він спроможний розкрити книгу, відкрити таємницю історії і особисто стати ключем до її тлумачення. Агнець, адже був заколений, має повноваження і владу відкрити таємниці історії та відплатити за всіх жертв упродовж віків.

5:8-14 – Всесвітнє поклоніння

Агнець отримує книгу і так здобуває владу над усіма народами і контроль над долею всіх народів. Але те, що описує свідок цього видіння, це не просто богослуження, а церемонія возведення на престол і надання владних повноважень Агнцю, якому поклоняються чотири істоти, двадцять чотири старці, тисячі ангелів і все твориво. Величезна кількість «з усякого племени, і язика, і народу, і люду» (5:9) співають визвольну пісню, що відзначає роль Агнця в історії.

Усі, хто співають, стали «царями і священиками» (5:10), але автор особливо підкреслює не їхню роль священиків, а говорить, що здобувши перемогу, вони «на землі царюватимуть». Автор демонструє оригінальний підхід, адже асоціює священство із царськими особами, що об’єднують богослуження та історичний процес. Автор має на увазі не священні території з особливими церемоніями, а радше історію, упродовж якої викуплені розширюють перемогу Агнця. Вони стають на службу іншим людям, а отже, роблять внесок у перемогу життя і Царства Христа, і це буде їхнім священичим служінням. У кінці часів вони царюватимуть вічно, не потребуючи ні храму, ні священства (22:5).

Попередній запис

Розділи 2-3

Об. 2-3 – Сім послань до семи Церков Ці послання не відокремлені елементи, разом вони утворюють невіддільну частину книги, й ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 6-7

6:1-8:1 – Сім печаток Агнець – це ланка, що з’єднує процес до і після того, як Він ламає сім печаток. ... Читати далі