Вступ

Послання апостола Юди (25 віршів) – це безперечно полемічний твір. Передусім автор висуває звинувачення проти деяких опонентів, про яких говорить досить зневажливо. У зв’язку з цим він закликає християн, до яких звертається зі своїм посланням, бути обачними. Абсолютно точно визначити до якої авдиторії звертається автор, майже неможливо, бо послання не подає жодних особливих посилань.

Ми також не отримуємо достатньо інформації про лжевчителів, яким присвячена більша частина послання: автор не називає їхніх імен, задовольняючись лише тим, що описує їх за допомогою займенника houtoiдеякі люди» в пейоративному значенні). Опис лжевчителів відповідає загальноприйнятим критеріям: автор змальовує їх, використовуючи сталі вирази, кліше, запозичені з полемічної літератури юдаїзму, що існувала в часи первісного християнства. Автор викриває їхню аморальну поведінку, ненажерливість і пожадливість; він засуджує їхні намагання здійснити розділення Церкви, бо вони зневажають ангелів, зрікаються Бога та Христа тощо. Вірш 19 описує їх як людей, хто «відлучується від єдности», «тілесні, що духа не мають». Все це має означати, що ці люди були прихильниками ідей гностицизму, який лише зароджувався. Саме проти таких опонентів Павло виступав у Коринті.

З іншого боку, послання не надає нам жодної інформації щодо обставин життя його автора. Його коло спілкування нагадує ті кола, в яких розвинулася апокаліптична література ще з часів II ст. до Р. Хр. Автор наводить цитату із книги Еноха (у вв. 14-15), а у в. 9 посилається на книгу «Успення Мойсея», або на інший подібний документ. Юдео-християнські кола також надавали великого значення вшануванню певних категорій ангелів (вв. 8-9). Також можемо зазначити, що апостол Юда практикував типологічне читання текстів СЗ, чи апокаліптичних текстів: тому, наприклад, засудження минулих подій передбачає невідворотне покарання нечестивих у сучасному світі.

Автор послання стверджує, що він Юда, брат Якова. В інших місцях у текстах НЗ також сказано, що Яків та Юда – це брати Господа, як Йосип і Симон (Мт. 13:55; Мр. 6:3). Маємо розуміти, що це інший Юда, не син Якова, один із Дванадцяти (Лк. 6:16; Дії 1:13). Але чи саме він є автором послання? Це викликає сумніви. Існують ознаки, які вказують, що послання написане в постапостольський період: у в. 3. йдеться про «віру, раз дану святим», особливо у в. 17 автор звертається до читачів із повчаннями пам’ятати «слова, що їх давніше казали апостоли Господа нашого Ісуса Христа». Слова апостолів, очевидно, стосуються подій минулого. Отже, це послання, ймовірно, є псевдоепіграфічним документом, чий автор пише від імени Юди, брата нашого Господа. Юда та його брат Яків мали великий авторитет у середовищі, в якому жив автор цього послання, і традиційно ці дві особи викликали шанобливе ставлення.

Подібні умовиводи свідчать про відносно пізню дату редакції цього листа, але це не дає нам підстав говорити про пізню дату написання: з одного боку, послання має коріння в юдаїзмі, з іншого, автор 2Пет. очевидно посилається на текст Юда., що, безсумнівно, свідчить про те, що це послання створене в першій чверті II ст. Отже, ми пропонуємо приблизну дату його написання 80-100 по Р. Хр. (див. Коментар до 2Пет.).

Попередній запис

Третє послання апостола Івана

Третє послання апостола Івана – це привіт і похвала Гаєві. Як і в будь-якій ситуації особистої комунікації між друзями є ... Читати далі

Наступний запис

Вірші 1-10

1-2 – Вітання Автор цього послання говорить про себе як про «брата Якова», який вважався братом нашого Господа (див. вступ). ... Читати далі