Усі ми буваємо “за”, і всі ми буваємо “проти”, і не лише під час чергових виборів. Так вже влаштоване життя, якщо ми погоджуємося з одним, то неминуче повинні заперечувати друге. І в Євангелії ми бачимо постійне протистояння: всякий, хто приймає вчення Христове, неминуче опиняється в опозиції до багатьох інших вчень і навіть людей: зовсім не тому, що він ворожий комусь, а тому, що неможливо одночасно служити Богові і мамоні, спілкуватися з Христом і Веліаром. Кажучи “так” одному, доводиться сказати “ні” другому.
Але рідко буває так, щоб людина послідовно, старанно, від щирого серця займала тільки одну сторону. Зазвичай вона коливається, хитається, перебуває в якійсь “сірій зоні”: чи то нашим, чи то вашим. Як ставитися до таких? І як ставитися до себе самого, якщо відчуваєш, що живеш у цій сірій зоні?
В одному і тому ж Євангелії від Луки ми читаємо слова Христові, звернені до учнів: “Хто не проти вас, той за вас” (9:50), і всього через два розділи – “Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той розкидає” (11:23). У Марка ми знайдемо точну паралель до першого вислову (9:39,40), а в Матфея – до другого (12:30). Отже, обидва вислови були відомі ще до того, як Лука написав свою книгу, але саме він як майстер художнього слова зіставив два ці висловлювання, які на перший погляд здаються протилежними.
Звісно, неважко два ці висловлювання об’єднати: насправді можна бути чи за Христа, чи проти. У кожен момент нашого життя ми робимо вибір, і якщо нам здається, що ми чи хтось другий знаходиться в “сірій зоні”, це просто недолік нашого зору: чорне і біле зливається для нас у сіру пляму тільки тому, що ми короткозорі, не розрізняємо дрібних деталей.
Але який з двох висловів узяти за основу? Якщо перший – тоді всіх, у кому не впевнений, потрібно записати в союзники. Чи другий? Тоді, навпаки, вони виявляться ворогами.
Тут варто глянути на контексти. Перший вислів прозвучав у відповідь на здивоване питання учнів: як їм поступити з людиною, яка ім’ям Христовим виганяє бісів, але сама не ходить з ними? Христос велів віднестися до неї як до свого, і у версії Марка Він навіть пояснює, чому: “Бо нема нікого, хто сотворить чудо в ім’я Моє і зможе скоро лихословити на Мене“. Зауважимо: ця людина не була учнем Ісуса, можливо, ніколи навіть Його не бачила. Вона просто зміркувала, що біси підкоряються Ісусові, і вирішила цим скористатися. Тільки і всього. І все одно Господь не відмовився від неї.
А от другий вислів був сказаний з іншого приводу, хоча мова і там йшла про вигнання бісів. Ті, хто абсолютно точно були “проти”, звинуватили Ісуса в тому, що Він виганяє бісів як їх князь – а у відповідь Ісус заговорив про духовну боротьбу. Він сказав, що неможливо викрасти майно сильного, не одержавши над ним перемоги (тобто, біси не залишать людину за власним бажанням, їх доводиться перемагати), і ще розповів притчу про людину, з якої вигнали одного біса, – а потім у неї вселилися цілих сім.
Ця притча підкреслює, що духовна боротьба є справою всього життя, і що сьогоднішня перемога не позбавляє людини від можливості завтрашньої поразки, яка цю перемогу перекреслить. І перед самим початком цієї притчі прозвучали слова: “Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той розкидає“.
От вже точно: подвійні стандарти! Стосовно себе самої людина повинна проявити суворість: чи збираю я зараз, чи з Христом я? І якщо відповідь виходить не позитивна, значить, я у великій небезпеці. Які б духовні перемоги я не одержував у минулому, тут і зараз я можу все втратити, можу опинитися в одному таборі з ворогами Божими.
Але стосовно інших людей нам пропонується, навпаки, крайня терпимість. От людина, яка явно не належить до числа християн, яка, строго кажучи, вирішила “скористатися ситуацією”. Ну й що? Не кваптеся її засуджувати, каже Христос, сама себе вона не вважає нашим ворогом – і ми не маємо права відштовхувати її. Нехай зараз вона не цілком наш друг – але вона одного разу може ним стати. Адже глибини її серця нам не відкриті, ми не можемо знати, що там відбувається.
Не бійтеся помилитися, записавши людину в союзники, каже Христос, бійтеся протилежної помилки. Шукайте навколо друзів, а не ворогів, учить Він нас. Вороги самі знайдуться. Як поступати з ворогами, Він показав нам на Власному прикладі, коли молився на хресті за тих, хто розпинав Його: “Отче, прости їм, бо не відають, що чинять” (Лк. 23:34). Втім, це вже зовсім інші слова, їх зовсім неважко зрозуміти, хоча дуже важко повторити їх від щирого серця.
