Важкозрозумілі місця Біблії: “Тіла покійних святих воскресли”

Мертві з’являються в храмі, Джеймс Тіссо

В описі розп’яття Христа в Матфея ми зустрічаємо дивний епізод, якого немає в інших євангелістів. У момент смерті Спасителя “гроби розкрились; і багато тіл померлих святих воскресли і, вийшовши з гробів після воскресіння Його, ввійшли у святе місто і явилися багатьом” (27:52,53). Здавалося б, це було великим дивом, чому ж про це говорить тільки Матфей, та й то мимохідь? Хто взагалі були ці люди, чому вони воскресли?

Передусім, відмітимо, що це була не єдина яскрава подія, що супроводжувала смерть Христову і була згадана Матфеєм. Одночасно стався землетрус і роздерлася в Храмі завіса, що відділяла Святе Святих від іншої частини Храму. Вона була свого роду символом перешкоди між Богом і людьми – входити за неї мав право тільки первосвященик, і тільки один раз на рік, під час особливого ритуалу. Про цю завісу згадує також Марк, і він разом з Лукою розповідає про римського сотника, який відразу після смерті Христа назвав його Сином Божим. Що важливіше, слова одного сотника, до того ж язичника (він міг і не вкладати в слова “син Божий” того ж сенсу, що і ми), або воскресіння “багатьох померлих святих”? Звичайно, воскресіння, але цю деталь наводить лише Матфей.

Варто визнати, що ми нічого не знаємо про цих людей – хто вони були, чому воскресли саме вони, а не хтось ще. Усі чотири Євангелія розповідають лише про невелику частину тих подій, які відбувалися з Христом і навколо Нього, вибираючи те, що особливо значиме, і в кожного з євангелістів були при цьому своєрідні цілі і завдання. Цей епізод ще раз показує нам, як мало нам насправді відомо.

Матфей звертався, передусім, до юдеїв і вибирав саме ті епізоди євангельської історії, які були значимі для них, що могло бути для них зрозумілим без зайвих міркувань і пояснень – а от сповідання римського сотника, першого язичника, мало значення для всіх. По-перше, багато юдеїв пам’ятали пророцтво Єзекиїля: “Так говорить Господь Бог: ось, Я відкрию гроби ваші і виведу вас, народ Мій, з гробів ваших і введу вас у землю Ізраїлеву. І пізнаєте, що Я Господь“. (37:12,13). Адже святі в Біблії – це не якісь особливі люди, які добилися виняткових результатів в аскетиці та добрих справах, а весь народ Божий, обраний для служіння Йому.

Але справа не лише в пророцтвах. “Господь відвідав народ Свій” – так казали ізраїльтяни про втручання Бога у своє життя. Не випадково так багато розповідається в Євангеліях про зцілення, вигнання бісів і навіть воскресіння мертвих. Так, хворіло і помирало набагато більше людей, ніж тих, кому допоміг Христос, і навіть для зцілених подальше земне життя не обіцяло бути вічним і безжурним. Але якщо Господь відвідує Свій народ, немає місця скорботі, хворобі і смерті, як на яскравому сонячному світлі не може бути ніякої пітьми. Але Господь – Бог Авраама, Ісаака і Якова, тобто не мертвих, а живих (див. Мф. 22:32), і за межею земного життя цей зв’язок між Господом і Його народом не розривається.

З’явлення мертвих в Єрусалимі, Джеймс Тіссо

Повернення до життя цих людей, ще раніше Воскресіння самого Христа, ясно показувало юдейським читачам, що смерть на хресті зовсім не була поразкою Того, Хто здавався Месією, але так і не зміг перемогти римлян. Навпаки, вона стала головною подією того самого відвідування згори, якого так довго чекав увесь ізраїльський народ. І це означало, що настає “День Господній”, коли все міняється, і немає більше непрохідних перешкод, навіть між мертвими і живими, але всі єдині перед Богом.

Те ж саме означали роздерта завіса в Храмі – усунення нездоланної раніше перешкоди між Богом і людьми, а також і сповідання сотника – падіння стіни між юдеями, які вірили в Єдиного Бога, і язичниками, які шанували безліч божеств. Адже про це теж попереджали пророки, кажучи про те, що ізраїльський народ, покликаний являти в цьому світі віру в Бога, стане в останні часи центром тяжіння для всіх язичників: “Буде у ті дні, візьмуться десять чоловік із усіх різномовних народів, візьмуться за полу юдея і будуть говорити: ми підемо з тобою, бо ми чули, що з вами Бог” (Захарії 8:23). Ці часи настали, ясно каже юдеям євангеліст Матфей, і тепер пора діяти, пора відповідати своєму покликанню.

Чому ж було не розповісти про це римлянам і еллінам? Іншими словами, чому про це умовчали Марк і Лука? Можна пояснити їх мовчання тим, що вони просто нічого не знали достовірно про цих воскреслих: Марк взагалі написав лише про найголовніше, Лука сам не був свідком цих подій і спирався на ретельно відібрані свідчення інших людей. Але можна запропонувати інше пояснення: язичницьких читачів ця розповідь про воскресіння багатьох тільки відволікала би від головного. Мета Євангелій не в тому, щоб приголомшити читача численними чудесами, а в тому, щоб розповісти все найголовніше про Христа, і бути при цьому правильно зрозумілими читацькою аудиторією. От чому сповідання сотника виявилося доречнішим за воскресіння мертвих.

Про що ж нагадує ця розповідь нам сьогодні? Зрозуміло, про перемогу Христа над смертю, і про Його зішесття в пекло, яке вимушене було тепер відпустити багатьох своїх полонених (хоча зазвичай це зішесття пов’язується все ж не з воскресінням мертвих). Але не лише про це, якщо ми згадаємо про перших читачів Матфея. Сьогодні про Ісуса з Назарету говорять по-різному. Одні бачать у Ньому великого проповідника і навіть пророка, який, на жаль, не був зрозумілий своїми сучасниками і тому трагічно загинув.

Другі, навпаки, підкреслюють значення Його смерті і воскресіння, але при цьому “відривають” Його від Старого Завіту, від історії ізраїльського народу.

Розповідь Матфея про роздерту завісу, воскреслих мерців і сповідання сотника ясно свідчить нам: служіння Христа було продовженням Старого Завіту і виконанням пророцтв, а Його смерть на хресті, за якою відбулося Воскресіння, була не помилкою і не випадковістю, а перемогою над смертю і головною подією в цьому служінні, в історії Ізраїлю і всього людства. Так із самого початку вірили християни.

Попередній запис

Важкозрозумілі місця Біблії: "Хто не проти вас…"

Настанова апостолам (фрагмент), Джеймс Тіссо Усі ми буваємо "за", і всі ми буваємо "проти", і не ... Читати далі

Наступний запис

Важкозрозумілі місця Біблії: Гробниці пророкам

У Євангелії від Матфея (23:29-32) є дуже дивне викриття: "Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що будуєте гробниці пророкам і ... Читати далі