Розділ 8:1-40 – Місія Пилипа

8:4-8 – Пилип євангелізує Самарію

Пилип, один із Семи, елініст, приходить «до самарійського міста» (в. 5). Те, що він повинен вчинити, показує, що він та його однодумці не вважали Мт. 10:5-6 основоположною тезою для всіх часів місіонерської політики Церкви: обмеження для «овечок загинулих дому Ізраїлевого» – лише для Дванадцятьох. З іншого боку, вв. 6-7 нагадує Лк. 6:17-18, а отже, передбачає, що, проповідуючи для неюдеїв, Пилип лише продовжує місію, яку вже розпочав був Ісус (пор. Ів. 4:1-41).

Уперше в Книзі Дій апостолів описано, як Євангеліє проповідується людям, що не є юдеями (юдеї вважали самарян єретиками). Пилип проголошує їм Добру Новину, яку підкріплює чудесами. Мешканці самарійського міста сприймають його слова з радістю (в. 8) – ця нота досить часто звучить у Книзі Дій апостолів. У першу чергу це радість, яку переживали учні в момент воскресення та вознесення Ісуса (пор. Лк. 24:41,52). Новонавернені самаряни тепер поділяють цю радість із ними.

8:9-25 – Симон-ворожбит

Якийсь чоловік на ім’я Симон (якого згадувано в ранніх літературних творах) був відомий у Самарії як чаклун, і про нього говорили, що «Він – сила Божа, що зветься велика» (вв. 9-11). Проповідь Пилипа спонукала багатьох охреститися, і навіть Симон навернувся до Бога, вражений Пилиповими чудами (вв. 12-13).

На цьому етапі Петро та Іван приходять із Єрусалима, щоб наочно пересвідчитися в тому, що відбувається в Самарії. Вони поклали руки на тих, хто вже був охрещений, щоб вони також отримали Святого Духа (вв. 14-17). Симон пропонує апостолам гроші, аби вони і йому дали силу вділювати дар Святого Духа (звідси походить назва гріха «симонія»), але Петро відповідає: за гроші не можна купити те, що Бог дає як дар (вв. 18-24). Апостоли повернулися до Єрусалима і «звіщали Євангелію в багатьох самарійських оселях» (в. 25).

8:26-40 – Пилип та етіопський вельможа

Вийшовши з Самарії, Пилип зустрічає скарбника етіопської цариці Кандаки, який здійснював паломницьку подорож до Єрусалима. Етіопський вельможа, можливо, не був юдеєм, але виявився прихильником юдаїзму. Для грецької авдиторії Луки африканська країна на південь від Єгипту, з якої походив вельможа, вже здавалася «краєм землі» (в. 1-8), коли він їхав у своїй колісниці, читаючи пророка Ісаю, і попросив Пилипа пояснити Іс. 53:7-8. У тому фрагменті пророк говорить про Отрока Господнього, що «як вівцю на заріз Його ведено», який, принижений, страждає терпляче в мовчанні, до якого ставляться несправедливо, «життя Його із землі забирається». Чи в цьому фрагменті йшлося про самого пророка, чи про когось іншого? Пилип доводить, що це пророцтво сповняється в Ісусові, і продовжує звіщати Добру Новину. Отже, в особі африканця язичники починають долучатися до Церкви.

Зауважимо, що в цьому фрагменті показано, як діє Бог, але й етіопський вельможа також проявляє ініціятиву. Так, ангел Господній наказав Пилипові йти тією дорогою, якою він врешті-решт зустрів етіопського вельможу (в. 26), і, коли колісниця вельможі з’явилася в полі зору, Святий Дух наказав апостолові підійти та приєднатися до подорожнього (в. 29). Таким чином, саме Бог дав настанову відкрити двері Церкви для язичників. У відповідь на слова Пилипа етіоп виявив бажання охреститися.

Як і в попередній оповіді про зцілення кривого чоловіка, цей фрагмент свідчить про прийняття до Церкви тих, хто до того перебував поза нею. Адже в Єрусалимі етіоп, якого вважали язичником, не міг ввійти до Храму (пор. 44:9). Він був скарбником цариці своєї країни. У ті часи існував звичай, що офіційні особи, які служили при дворі, були скопцями; це явище було настільки звичним, що будь-якого придворного називали «євнухом», навіть він не зазнав оперативного втручання. Якщо етіоп і справді був скопцем, то на підставі цього факту, згідно з Втор. 23:1 він був виключений зі священного зібрання Ізраїля. Однак, проголошуючи останні часи, Ісая також ствердив, що Господь прийме чужинців і скопців, які виконуватимуть усі Божі заповіді (Іс. 56:3-8; пор. Муд. 3:14). Охрестивши етіопського вельможу, Пилип фактично проголошує початок нової ери, коли всі без винятку можуть увійти до спільноти Ісусових учнів.

Тлом нашої оповіді слугує Іс. 35 (пор. Дії 3:1-10) із символічними образами пустині, води в пустині, дороги, що проходить через пустиню, та радости тих, хто проходить цією дорогою. Прийняття етіопа – це повернення з вигнання та звільнення з полону. Сама ситуація – подорож у супроводі особи, що тлумачить Писання, яка завершується вділенням таїнства, – нагадує нам про подорож до Еммаусу (Лк. 24:13-35). Хрещення етіопського вельможі нагадує також хрещення самого Ісуса (вв. 36-39; пор. Мт. 3:13-17 // Лк. 3:21-22). Композиційно оповідь може відображати практику первісної Церкви здійснення обряду хрещення в пасхальну вігілію, коли християни символічно переживали смерть та воскресення Ісуса.

У вірші 39 показано, як Пилипа забирає Святий Дух (у фізичному сенсі), що уподібнює його до пророків СЗ; особливо ж напрошується паралель із постаттю Іллі (пор. 1Цар. 18:12; 2Цар. 2,16). Він долає свій шлях, звіщаючи Євангеліє в містах, аж поки не приходить у Кесарію (в. 40; пор. Дії 21:8-9).

Попередній запис

Розділи 6:8-7:60 – Мучеництво Степана

Мучеництво Степана – це поворотна точка історії, описаної в перших дванадцятьох главах Дій апостолів. Вона дуже тісно пов’язана з подіями, ... Читати далі

Наступний запис

Розділ 9:1-43 – Навернення Савла та діяльність Петра

9:1-30 – Навернення Савла Ім’я Савла вперше згадане у фрагменті про вбивство Степана, якого Савло був свідком (7:59; 8:1а), а ... Читати далі