Або яка жінка, що має десять драхм, коли згубить драхму одну, не засвічує світла…
У притчі про драхму його названо прямо. У притчі про заблукану вівцю можемо здогадатися, про що мова. А йдеться про світло. Не запаливши світла, жінка не знайшла б загубленої монети. Без світла, хоча б слабенького – місяця чи якогось смолоскипа, пастух навіть не вирушив би в дорогу.
У житті нам потрібне світло. Так легко зійти на манівці, так легко в цьому житті заплутатися. Світло допомагає. Розповідаючи про Ісуса, Біблія каже, що Він є справжнім світлом, яке просвітлює кожну людину (Ів. 1:9).
Є такі люди, які не можуть заснути без засвіченої лампи, – просто потребують цього, щоб почуватися в безпеці. Якщо й ми хочемо почуватися безпечно, то теж мусимо мати запалене світло – постійну присутність Ісуса. І не лише вночі, а й удень, кожної миті нашого життя.
