Нічого не доведено до кінця (Лк. 14:25-33)

Чоловік цей почав будувати, але докінчити не міг

Хто з нас не любить мріяти? Зробимо те й те, а потім ще й те. Буде так чудово: інтерв’ю, автографи, візити в різні установи та на підприємства. Здійснюємо справді великі справи… у думках. Іноді навіть розпочинаємо їх, але часто на цьому все й закінчується.

Євангеліє розповідає про незакінчену вежу. Я в дитинстві жив неподалік підвалин будинку, який так ніколи й не звели. Вузька смуга бетону визначила межі кімнати, кухні, сіней. Минули роки, і фундамент заріс кущами й травою. Сьогодні лише втаємничений, якщо добре пошукає, знайде підвалини будівлі, яка ніколи не постала.

Найважливіша справа, яка безпосередньо стосується нас, – це наше життя. Хтось сказав, що тільки п’ять відсотків людей намагається дати своєму життю лад, а решта обмежується мріями та хвилинними поривами. Живуть з дня на день: нічого в цьому житті не будують, а навіть коли так, то точно, що не доводять будівництва до кінця. У Євангелії читаємо: «Чоловік цей почав будувати, але докінчити не міг» (Лк. 14:30). Живімо так, щоб ніколи ніхто не сказав таких слів про нас.

Попередній запис

«Не маю для Тебе часу» (Лк. 14:15-24)

Поле купив я, і маю потребу піти та оглянути його. Прошу тебе, вибач мені! Правду кажучи, ми нічого проти Господа ... Читати далі

Наступний запис

Світло (Лк. 15:1-10)

Або яка жінка, що має десять драхм, коли згубить драхму одну, не засвічує світла... У притчі про драхму його названо ... Читати далі