Книга Дій апостолів та стародавня історіографія

На початку Євангелія від Луки (Лк. 1:1-4) Лука пише, що він «від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати». Для написання Книги Дій апостолів Лука використовує велику кількість джерел. Деякі з них можна більш-менш точно ідентифікувати. В основі першої частини книги, «Дії Петра», імовірно, лежить документ, який говорить про зародження Церкви в Єрусалимі, у центрі якої стоїть Петро, про переслідування Степана та початкове розширення Церкви завдяки проповідницькій діяльності Пилипа й Петра. Щодо частини, присвяченої «Діям Павла», можна припустити, що існував документ, який свідчив про навернення Павла, його місіонерські подорожі та ув’язнення. Лука мав можливість перевірити певну інформацію, отриману чи доповнену з інших джерел. У його звіті про три місіонерські подорожі Павла (16:10-17 з Троади до міста Филипи; 20:5-21:18 з міста Филипи до Єрусалима; 27:1-28:16 із Кесарії до Риму). У цій оповіді Лука використовує форму займенника першої особи множини «ми». Починаючи з Іринея, коментатори вбачали в цих фрагментах свідчення того, що Лука супроводжував Павла впродовж першої та другої місіонерських подорожей та під час морської подорожі до Риму. Є підстави вважати, принаймні в переважній більшості випадків, що фрагменти, де вживається займенник «ми», насправді є елементом щоденника супутника Павла, який супроводжував його під час подорожей і точно вказував конкретні місця, відстань і час та переповідав багато ситуацій, які відбувалися під час морської подорожі. Однак при дослідженні виявилося, що всі вони, мабуть, стосуються однієї подорожі, а саме тієї, яку Павло планував здійснити до Македонії та Ахаї, щоб зібрати пожертви для потреб Церкви в Єрусалимі, а далі – із тим, що він зібрав, вирушити до Єрусалима та врешті-решт до Риму (пор. 1Кор. 16:1-4; 2Кор. 8-9; Рим. 15:25-29). Лука жодного разу не згадує про цю збірку пожертв у Книзі Дій апостолів (крім 24:17), і як вважається, він зробив доповнення з частин щоденника, написаного під час однієї з морських подорожей, які здійснювалася до різних місць та які описані в Книзі Дій апостолів.

Книга Дії апостолів прийшла до нас у двох основних текстових формах: у вигляді так званих «західного» й «олександрійського» текстів. Відмінності між ними інколи можуть бути значними, деякі з них ми розглядатимемо в цьому коментарі.

Книга ставить за мету описати історію та народження Церкви, але історичне тло описаних події містить певні відмінності впродовж усієї книги – залежно від джерела, яке використовує Лука, а також методу, який він застосовує. Оповідання про місіонерські подорожі Павла досить точно відображають світ східного Середземномор’я І ст., а саме: римська адміністрація, грецькі міста, релігійні культи, дороги й транспортні засоби, політична географія та місцева топографія. Тут Лука описує світ, із яким він був добре знайомий, незалежно від того, чи був він особисто свідком подій чи ні. З іншого боку, попередні глави містять менше описів обставин і справляють враження оповідей про минувшину, яку й сам Лука вважає далекими подіями минулих часів. Значна частина книги складається з промов. Ця характерна риса стародавніх історичних описів, які використовували промови, щоб показати думки чи характер особистости, проаналізувати ситуацію, висловити свої міркування щодо певних подій, чітко висвітлити певні події. Історик мав намагатися якомога точніше передати оригінальні промови реальних людей, які могли були проголошені з того чи іншого приводу.

У цьому полягає відмінність між стародавніми та сучасними уявленнями про те, яким має бути історичний текст. Наприклад, бачення історичного процесу стародавнього історика Тукідіда, що жив у V ст. до Р. Хр., досить наближене до сучасного саме тому, що він уважав, що потрібно по можливості точно й неупереджено описувати історичні події. Однак переважна більшість стародавніх істориків досить вільно поводились із джерелами, тому до їхніх історичних праць ми ставимось як до художніх творів, а не як до наукових досліджень у строгому розумінні слова. Навіть Тукідід не ставив за мету записувати події минулого заради самого минулого, але для того, щоб цей історичний звіт слугував уроком для майбутніх поколінь, адже стародавні люди безумовно сприймали твердження про те, що історія служить для певної мети. Погляди Луки збігаються з такими стандартами розуміння. Будь-які довільні описи, що їх допускає Лука, можуть свідчити про те, що він використовував такі джерела, як щоденники мандрівника, що для його сучасників було нормою. І якби, пишучи Дії апостолів, він ставив перед собою певну богословську мету, наприклад, показати, як Святий Дух зійшов на учнів Ісуса, аби вони стали Його свідками по всьому світу, – він би через це не дискваліфікував себе як історик в їхніх очах.

Два фрагменти оповіді Луки, а саме навернення Савла (гл. 9) та Собор в Єрусалимі (гл. 15) – ми можемо порівняти з текстом Павла Гал. 1-2. Таке зіставлення, однак, розкриває низку відмінностей, деякі з яких можуть бути пояснені тим, що ці два рівнозначні літературні проекти мали різну мету: Павло пише свого листа окремій групі для того, щоб проголосити й захистити свою справу; Лука ж створює історичний документ, цільовою авдиторією якого є широке коло читачів. Так само Лука, найімовірніше, скористався свободою творчості, що нагадує творчість художника, який зображає на полотні величні історичні події, прагнучи передати їхнє значення, а не достеменно їх відтворити. Варто ще раз зауважити, що такий спосіб викладу не виходить за межі дозволеного стародавнім істориками.

Історія інтерпретацій

Упродовж століть Книга Дій апостолів мала великий динамічний вплив на життя Церкви та мислення й уяву кожного християнина. Ця приваблива картина первісної християнської спільноти та захоплюючі оповіді Павла про його місіонерські подорожі надихали значну кількість як окремих людей, так і цілих груп. Багато художників намагалися зобразити такі сцени, як вознесення, зішестя Святого Духа, мучеництво Степана та навернення Савла. Завдяки тому, що завжди буде існувати потреба в знаннях про події та сподівання первісної Церкви, цю книгу завжди будуть вивчати й обговорювати.

Багато ранніх християнських письменників, таких як Ориген, Єфрем, Теодор Мопсвестійський та Кирило Олександрійський, написали свої коментарі до Книги Дій апостолів, але до нас дійшли лише фрагменти їхніх творів, досить часто у формі антологій та цитат, наведених іншими авторами. Автори важливих коментарів, які дійшли до нас переважно з Церкви І тис., – це Іван Золотоустий (пом. 407), що писав для грецької Церкви, Беда Преподобний (пом. 735), який писав для Церкви латинської, та Ісходад з Мерв (IX ст.), популярний на Сході. У Середньовіччі на Заході коментарі до Дій апостолів писали: Петро Ломбардський, Стефан Ленгтон, Олександр Гельський та Джон Вікліф. На Сході з’явилися твори Теофілакта Болгарського та Діонисія бар Салібі. Зображення первісної Церкви в Діях апостолів набуло пріоритетного значення під час дискусій щодо реформи Церкви в XVI ст., і тоді цей твір привернув увагу Еразма, Каєтана, Кальвіна, Теодора Беза та Буллінгера.

У XIX ст. Дії апостолів знову стали предметом богословської дискусії. На цей раз ішлося про історичні початки християнства. Коментатори приділяли особливу увагу тезі Ф. X. Баура з Тюбінгенської школи про те, що Лука намагався примирити послідовників Павла та послідовників Петра в Церкві, що існувала в його часи, демонструючи миротворчий та ідеалізований погляд на минуле й звертаючи особливу увагу на взаємини між цими апостолами. Пізніше автори намагалися знайти джерела, що їх використовував Лука, і визначити їхню історичну цінність, а відтак, дотримуючись методу «критики форм», вичленити менші частини, які використав Лука, щоб створити більші секції. Пізніше вони перенесли увагу з постаті «Луки-історика» на постать «Луки-богослова». Проте найпізніші коментарі до Дій апостолів все більше уваги звертають на те, щоб збагнути мету, яку Лука ставив перед собою, та методи її досягнення, а Книгу Дії апостолів розглядають як історичний нарис про життя первісної Церкви.

В ідеалі, якщо це можливо, варто було би здійснити перше прочитання Книги Дій апостолів повністю за один раз або принаймні за кілька прийомів, аби побачити із сюжетну лінію твору. Якщо це неможливо, то варто познайомитись із ключовими епізодами в тій послідовності, в якій вони описані в тексті, як от: вознесення Христа (1:1-11); П’ятдесятниця (2:1-11); мучеництво Степана (6:1-15 та 7:54-60); Пилип та етіопський муж (8:26-40); навернення Савла (9:1-19); Петро й Корнилій (10:1-11:18); Собор в Єрусалимі (15:1-35); Павло в Атенах (17:16-34); Подорож Павла до Риму (27:1-28:31).

Під час другого прочитання Дій апостолів ми крок за кроком вивчатимемо історію, яку написав Лука.

Попередній запис

Вступне слово

Книга Дій апостолів описує життя послідовників Ісуса після Його воскресення. Це окрема історія, вплетена в загальну історію виникнення та розвитку ... Читати далі

Наступний запис

Розділ 1:3-8 – Останні настанови воскреслого Господа

Короткий пролог, в якому автор звертається до невідомого Теофіла (1:1-2; пор. Лк. 1:1-4) і переказує події, описані в першій книзі ... Читати далі